Новини проекту
Запрошуємо у галерею-музей «ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ»
Формування звітів
Запрошуємо в МійКлас
Екскурсійна програма для літніх таборів та дитячих садків
Навчання сервісам Е -schools - тренінги в Одесі. Сертифікати.
Всеукраїнський благодійний фонд «Паросток»
Вивчення англійської на Мальті з GV Malta. Груповий тур з керівником
З Великоднем!
Результати I етапу розіграшу "Інтернет Весна"
Продовження акції "Інтернет Весна"
ВІДКРИТО РЕЄСТРАЦІЮ НА ЧЕТВЕРТУ НАЦІОНАЛЬНУ (НЕ)КОНФЕРЕНЦІЮ EDCAMP UKRAINE 2018
Вітаємо з святом!
УВАГА! АКЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ!
АКЦІЯ «Інтернет Весна»
Як відбуватиметься конкурс на посаду керівника закладу освіти
Оприлюднено постанову Уряду про підвищення оплати праці педагогічних працівників
Результати акції "Сучасний Класний Керівник"
Збільшено кількість призів в акції «Сучасний класний керівник»
Розпорядження КМУ "Про додаткові заходи щодо підвищення кваліфікації педагогічних працівників у 2018 році"
Урок без дати
Вітаємо з Новим Роком та Різдвом Христовим!
Шановні користувачі, вітаємо вас з з Днем святого Миколая!
АКЦІЯ!!! «Сучасний Класний Керівник»
Ми навчаємо студентів педуніверситетів роботі з сервісами «E-school»
Сайт та пошукові системи
БЕЗКОШТОВНО!!!
Перелік обов’язкової інформації на веб-сайті закладу освіти
Міністерство освіти і науки надало роз’яснення щодо виконання деяких норм нещодавно ухваленого Закону України “Про освіту”
12-13 жовтня 2017 року відбулось засіданні секції з питань освіти Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування
6.10.2017 відбувся 8-й Український форум з управління Інтернетом IGF-UA.
Розпочато реєстрацію учасників конкурсу «Учитель року»
З Днем працівників освіти!
Новий закон «Про освіту» набрав чинності
Зміни на порталі
Конкурс оповідань Хороші зміни в Україні, перший приз 500грн
Переможця знайдено!
Портал e-schools.info схвалено Міністерством освіти і науки України
Голосування
Чи подобається сайт?
Всього 68 чоловік

Сторінка директора

Дата: 1 лютого о 20:27, Оновлено 3 червня о 15:56

ПЕДАГОГІЧНЕ    КРЕДО  ДИРЕКТОРА  ЗАКЛАДУ: 

                                 Якщо працювати, то вкладаючи душу,

якщо творити щось, то  неповторно, захоплюючи!

Шановні  колеги!

Ви завжди прищеплюєте своїм вихованцям любов до знань, сієте в їх серцях зерно прекрасного, світлого, вічного, відкриваєте складний духовний світ буття, даєте мудрі поради. То ж нехай світлим, радісним і плідним буде кожен Ваш день, кожен крок.

Бажаю Вам міцного здоров’я, оптимізму, мудрості, впевненості у власних силах та відвертого прагнення до нових звершень. Творчої наснаги, сил, творіння, добра, достатку, миру і злагоди. Не зупиняйтесь на досягнутому. Головне: будьте терплячими і наполегливими. І успіх неодмінно буде з Вами!

З повагою,  Алла  Анатоліївна  Мушаровська

Свідоцтва досягнень замість табелів: школярів оцінюватимуть інакше

Міністерством освіти і науки України була розроблена нова модель оцінювання учнів в рамках Нової української школи. Тепер замість звичних табелів у кінці року учні перших класів у пілотних школах отримають свідоцтва досягнень.

Оновлена модель ґрунтується на формувальному оцінюванні, яке дає можливість зробити висновки саме щодо процесу навчання, а не тільки результату (кількості помилок) та поступу учня. Так, учитель буде оцінювати активність роботи дитини на уроці, вміння співпрацювати з іншими та рівень допитливості.

Свідоцтво досягнень вже надіслано до шкіл, що пілотують новий Стандарт початкової освіти для апробації. За результатами оцінювання та відгуків учителів, МОН зробить висновки та внесе корективи, щоб у наступному навчальному році передати школам остаточний варіант документа.

Як з приводу цього зазначила міністерка освіти і науки Лілія Гриневич:

«Цим ми наближаємось до того, як має виглядати оцінювання у початковій школі. Завдання такого оцінювання – розкрити потенціал кожної дитини, підтримати її і надихнути навчатися далі. Ми також виставили зразок свідоцтва на сайті МОН, щоб отримати зворотний зв’язок, доопрацювати документ, розширити методичні рекомендації і дати всім українським школам до 1 вересня, щоб оцінювання в Новій українській школі справді відбувалося по-новому. Якщо ж якась школа, яка не пілотує стандарт, хоче скористатися такою формою зворотного зв’язку вже зараз – вони можуть це зробити, взявши зразок свідоцтва і методичні рекомендації з сайту МОН».

До розробки Свідоцтва досягень залучили вчителів-практиків, які працюють у пілотних класах НУШ, розробників нового Стандарту початкової освіти та представників Акадамії педагогічних наук. Також МОН розробило методичні рекомендації щодо оцінювання.

6 справ, які потрібно зробити

наприкінці навчального року

Вітаємо! Ви дістались до кінця навчального року! Зараз ви можете почувати себе знесиленими, або ж окриленими. Та ви маєте пишатися собою і роботою, яку провели разом зі своїми учнями.

Хтось уже скоро піде у відпуску, а в когось попереду шкільний табір, ДПА та немало роботи, принаймні ще місяць. Думками ви вже можете бути десь на пляжі, чи на дачі. Та перш ніж усе відбудеться, знайдіть час зробити 6 речей, за які ви собі потім подякуєте.

1. Візьміть блокнот чи аркуш паперу та подумайте над тим, що в цьому році відбулося хорошого

Рекомендуємо вести блокнот, де ви нотуватимете свої ідеї, гарні події, приємні речі. Наприкінці навчального року саме час підбити підсумки. Спробуйте перерахувати щонайменше 5-10 ситуацій, які були найкращими цього року.  Блискуче проведений урок? Особлива книга? Цікаві освітні курси? Успіхи учнів та визнання вас як педагога? А можливо, ви позбулись якоїсь нав'язливої звички, яка була з вами роками. Великі чи маленькі, ваші успіхи мають бути у списку.

2. Запитайте себе, що ви хочете покращити наступного року?

Можливо, ви хотіли випробувати новий прийом чи стратегію на уроках, та не встигли? А можливо, дізналися про нову освітню методику, яка вас зацікавила. Хоча не виключено, що у вас постійно не вистачало часу, аби налагодити комунікаційні зв’язки з батьками учнів. Запишіть усі ці ідеї та додайте у список завдань, бо через місяць ви можете й не згадати про все це.

3. Створіть список книг для читання влітку

Скоріше за все ви любите читати, та протягом навчального року так непросто було знайти на це час. Складіть список книг професійного спрямування, мотивуючих та просто для душі. Не хочете шукати книги? Підпишіться на блоги цікавих вам людей, читайте статті в онлайн-журналах. Прочитайте нарешті ті статті, які додали до закладок браузеру, недарма ж вони вас так зацікавили колись.

4. Зробіть інвентаризацію у кабінеті

Це важливо. І важливо зробити це саме наприкінці року, а не у серпні. Ви маєте розуміти, що у вас є, а чого не вистачає. До того ж пригадайте те прекрасне почуття, коли ви викидаєте мотлох та звільняєте місце для нового. Створіть таблицю того, що у вас є, й того, що треба купити, й того, чого вам завжди не вистачало. Такий порядок не буде недоречним.

Безперечно, у класі назбиралось багато непотрібних речей – від забутої старої спортивної кофти до ручок. Віддайте на благодійність те, що чогось варте, але так і не знайшло власника, а мотлох викиньте. Наступного року ви встигнете назбирати нового.

5. Обдумайте, що можна змінити у кабінеті

Подумайте про функціональність вашого простору. Чи все вас влаштовує? Мова не йде про необхідність ремонту. Мова йде про надання кабінету індивідуальності. Відкрийте у собі талант дизайнера. Що, якщо у вересні, ваш кабінет буде схожим на літературне кафе? Чи лабораторію фізика? Додайте характеру приміщенню, ви надихатимете учнів на навчання.

6. Подякуйте собі

Ви молодець! Ви один з небагатьох, хто здатен працювати з дітьми по 10 місяців на рік. Прийдіть додому, налийте келишок вина чи заваріть чай. Насолодіться тишею та радістю від того, що цього року ви зробили багатьох дітей розумнішими. А можливо, нарешті випустився той, хто так сильно дошкуляв декілька років. Завжди можна знайти привід порадіти наприкінці навчального року.

20 сценаріїв до свята Останнього дзвоника

з бібліотеки «На Урок»

Хочеться, аби навчальний рік завершився на позитивній ноті. Тому особливо велике значення приділяють сценарію святкової лінійки чи концерту. Якщо ви ще перебуваєте у пошуку хороших матеріалів на кінець року – неодмінно використайте нашу добірку сценаріїв та розкладок, які вам точно стануть у пригоді чи надихнуть на власні творіння.

Тема: Сценарій «Свято останнього дзвоника»
Автор:Хворостова Оксана Володимирівна
Про матеріал: Проведення свята останнього дзвоника у школі. Запропонований сценарій був випробуваний в умовах невеликої школи, причому, основний, тобто випускними були учні 4-го та 9-го класів. Реалізація сценарію здійснилася успішно, і, цілком можливо його застосування і в 11 класах. Пісні, вірші, флешмоб пропонуються, але тут є поле для творчості в кожній конкретній школі.


Тема: Сценарій «Свято останнього дзвоника»
Автор: Яковенко Тетяна Валентинівна
Про матеріал: Розробка сценарію для використання на урочистій лінійці, присвяченій завершенню навчального року. Може бути використана у будь-якому закладі освіти.


Тема: Сценарій свята Останнього дзвоника для 1-9 класів «Срібний дзвоник кличе в літо»
Автор: Коханюк Ольга Анатоліївна
Про матеріал: Сценарій розраховано на учнів 1-9 класів. Має художньо-естетичне спрямування. У сценарії міститься текст для 1 класу та для випускників (9 класу), також передбачено використання пісень, танець.


Тема: Сценарій для 4 класу «Прощавай, початкова школо!»
Автор: Пархоменко Наталія Юріївна
Про матеріал: Сценарій випускного свята для 4 класу. Матеріал містить слова дітей, батьків, вчителя. У сценарії вказані пісні для свята, танці. Цікавим моментом свята є запалювання родинного вогню та утворення нової класної родини 5 класу. Особливо захоплює виконання вальсу разом з батьками: дівчатка – з татами, а хлопчики – з мамами. Класна родина – це справжня, дружна сім'я.


Тема: «Скликав до школи нас дзвоник останній…» Сценарій випускного вечора у 4 класі
Автор: Трегуб Наталя Миколаївна
Про матеріал: Матеріал містить сценарій випускного вечора для учнів 4-го класу. Даний матеріал може бути використаний вчителями початкових класів в позаурочний час. Вашій увазі пропонується сценарій випускного вечора. Одним з найбільш важливих і в той же час дуже сумних, це момент розставання з початковою школою. Хочеться, щоб цей момент діти запам'ятали на все життя. У даному сценарії представлені вірші та пісні на шкільну тематику, привітання для учнів і їх батьків.


Тема: Останній дзвоник «Весняний вальс» – сценарій свята
Автор: Ворона Тетяна Степанівна
Про матеріал: Розробка сценарію адаптована до використання на лінійці будь-якої школи. Містить урочистий текст прозового та віршованого формату.


Тема: Свято останнього дзвоника
Автор: Майборода Олена Михайлівна
Про матеріал: Свято Останнього дзвоника проводилося в Комунальному закладі «Зеленогайський спеціальний загальноосвітній навчально-виховний комплекс», розробка пристосована для дітей з особливостями психофізичного розвитку.


Тема: Сценарій «Свято останнього дзвоника»
Автор: Турупалова Лариса Олексіїівна
Про матеріал: Сценарій можна використовувати на свято Останнього дзвінка для 1-11класів.


Тема: «Останній малиновий шкільний дзвінок»
Автор: Сікора Зоя Іванівна
Про матеріал: Свято останнього дзвоника завжди показове і одне з найважливіших. Цей день запам’ятають 11 клас – бо це їх останнє шкільне свято, 1 клас – бо це їх перший останній дзвінок, так й інші зрадіють приходу літа, тепла та безлічі вільного часу.


Тема: «Скликав у школу нас дзвоник останній!»
Автор: Сікора Зоя Іванівна
Про матеріал: Сценарій для проведення святкової лінійки за участі всієї школи. Матеріал розроблено з урахуванням сучасних освітніх потреб, технологічного прогресу, суспільних особливостей.


Тема: «Весело всміхається травень, бо скінчилась навчання пора!»
Автор: Сікора Зоя Іванівна
Про матеріал: Сценарій урочистої лінійки з нагоди свята Останнього дзвоника «Весело всміхається травень, бо скінчилась навчання пора!» розкриє чудовий світ останнього свята освітньої пори. Сценарій стане у нагоді педагогам-організаторам, класним керівникам, заступникам директора з виховної роботи.


Тема:  Сценарій свята Останнього дзвоника
Автор: Саварська Ольга Григорівна
Про матеріал: Сценарій свята Останнього дзвоника можна використовувати класним керівникам, педагогам-організаторам, адміністрації школи. Тут містяться вірші-привітання для першокласників, випускників в музичному супроводі.


Тема: Свято «Останнього дзвоника»
Автор: Гагола Оксана Іванівна
Про матеріал: Сценарій проведення свята, що підбиває підсумок навчальному року, приймає нових першокласників до своїх лав; розкриває красу, багатство та значення шкільних років у житті кожного.


Тема: Сценарій до свята Останнього дзвоника
Автор: Бучинська Леся Михайлівна
Про матеріал: Готова розробка сценарію для проведення свята останнього дзвоника із словами ведучих, першокласників та одинадцятикласників.


Тема:  Сценарій свята Останнього дзвоника
Автор: Циганчук Наталія Олегівна
Про матеріал: Сценарій свята, розрахований, що на святковій лінійці будуть дев’ятикласники. Можна адаптувати під будь-яку школу.


Тема: Сценарій урочистої лінійки до свята Останнього дзвоника
Автор: Комарницька Наталя Миколаївна
Про матеріал: Сценарій урочистої лінійки. Розрахований на виступи  випускників дитячого садочку та учнів 9 класу.


Тема: Сценарій заходу «Останній дзвоник кличе»
Автор: Гречаник Вікторія Володимирівна
Про матеріал: Останній дзвінок — велике загальношкільне свято, яке адресоване випускникам, вчителям і батькам. Церемонія включає виступи гостей, директора, першої вчительки, батьків, вітання першокласників, напутнє слово учнів 11-х класів.


Тема: Виховний захід «Останній дзвоник»
Автор: Стандрет Галина Несторівна
Про матеріал: У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Цей матеріал призначений для педагогів-організаторів, які займаються організацією свята в позашкільному закладі та школі.


Тема: Виховний захід «Срібний дзвоник дзвенить випускникам»
Автор: Заболотна Юлія Владиславівна
Про матеріал: Сценарій проведення виховного заходу, присвяченого завершенню навчального року. Містить напутнє слово прийдешнім школярам, стимулює збереження й примноження шкільних традицій.


Тема: Розкладка «Останній дзвоник»
Автор: Онищак Вікторія Семенівна
Про матеріал: Розкладка «Останній дзвоник». Фон і дзвоник взяті з мережі Інтернет. Формат аркушів файлу А4. Матеріал готовий для друкування.

                  

Основні причини виникнення

педагогічних конфліктів у закладі

https://www.pedrada.com.ua/article/218-qqq-16-m10-03-10-2016-osnovn-prichini-viniknennya-pedagogchnih-konflktv-u-shkol

Як навчитися вчитися та подолати синдром фіксованого мислення

Теорія, цікаві факти та практичні поради

Обґрунтування, як тип мислення впливає на успішність особистості, а також прийоми та методи для розвитку гнучкості інтелекту.

Спробувати новий практичний прийом, щоб привернути увагу та нарешті відірвати учнів від смартфонів. Розказати за навчальною програмою ось це. Потім навчити цьому, і цьому, а ще встигнути опрацювати на уроці ось це! – Впізнаєте себе?

Ми, вчителі, так часто зациклюємося на тому, щоб успішно пройти зі школярами програмний матеріал зі свого предмету, що інколи забуваємо, що головна задача вчителя не просто надати відомості з певної навчальної дисципліни, а, в першу чергу, саме навчити їх вчитися! Адже це дійсно найбільш корисна та потрібна навичка у дорослому житті!

Погодьтесь, в умовах нинішнього цифрового суспільства вчитель більше не є єдиним джерелом знань – в пару кліків в мережі інтернет можна знайти практично будь-яку інформацію! Але одночасно з цим виникає проблема: як не загубитися в цьому інформаційному океані, відокремити потрібні відомості та систематизувати їх. Тому перед сучасним вчителем стоять зовсім інші задачі у навчальному процесі!

Тип мислення як основа життєвого успіху

Психолог Стенфордського університету Керол Двек (Carol Dweck) протягом 20 років займається вивченням способу мислення. У процесі досліджень вона дійшла таких висновків: виявляється, що успішність залежить у першу чергу не від вродженого інтелекту чи талантів, а від типу мислення, який, відповідно, впливає на ставлення до життєвих перепон.

Таким чином, Керол Двек виділяє 2 типи мислення:

  • Фіксоване мислення – це тип сприйняття, який базується на впевненості у тому, що людина народжується з закладеними рисами характеру, талантами та інтелектом, які є статичними, незмінними. Тобто, або людина розумна, або дурна, обдарована –  чи безталанна.
  • Мислення успіху – сприйняття, в основі якого протилежна думка, суть якої полягає в тому, що людина з нормальним рівнем інтелекту може навчитись будь-чому, а результат – лише питання часу та докладених зусиль. Виявляється, що люди з таким типом мислення перевершують тих, хто має вищий IQ, але у нього домінує фіксоване мислення.

Керок Двек щодо підходів двох типів мислення (перегляд доступний з субтитрами будь-якою зручною мовою)

Таким чином, з однаковими інтелектуальними можливостями, діти рівною мірою можуть стати або успішними дорослими, або невдахами, і визначається це виключно притаманним їм типом мислення! Тому задача вчителя сформувати у своїх учнів впевненість у тому, що особистий результат напряму залежить від докладених зусиль для досягнення мети, а випробування – додатковий шанс навчитися новому та стати кращим!

З виховною метою розкажіть своїм учням про невдачі таких знаменитостей, як:

  • Джоан Роулінг, якій повертали рукопис «Гаррі Поттер» 12 разів, перш ніж, невеличке лондонське видавництво дало згоду, ще не розуміючи, що саме йому випаде честь надрукувати один зі світових бестселерів. Адже 4 із 7 книг серії «Гаррі Поттера» посіли світові рекорди за швидкістю продажів серед літературних творів у світі. 
    найшвидше продаються літературні твори в історії
  • Уолт Дісней, який був звільнений свого часу з газети Kansas City Star за те, що у нього «не вистачало фантазії і не було хороших ідей».
  • Стівен Спілберг, якого кілька разів відраховували зі Школи кіне»матографічного мистецтва при Університеті Південної Каліфорнії.
  • Стівен Кінг, який отримав більше 30 відмов в публікації роману «Керрі». Але, коли йому все-таки вдалося продати права на рукопис, роман розійшовся мільйоним тиражем і став культовим.
  • Томас Едісон, якого вчителі вважали, що він «надто тупим, щоб вивчити що-небудь». А в дорослому житті його двічі звільняли з роботи за «недостатню продуктивність». А коли журналіст запитав Едісона, як це – помилятися 1000 разів поспіль, то він відповів: «Я не помилявся 1000 разів. Просто лампочка була винаходом, для створення якого потрібно було зробити 1000 кроків».

Прикладів можна навести безліч! Тож, щоб було б, якби всі ці особистості мали фіксоване мислення та опустили свого часу руки?

Люди з мисленням зростання чітко розуміють, що на шляху до результату – перепони неминучі, але ж і справжній успіх можливий лише після їх подолання! Однак, звісно, для того, щоб наполеглива праця та віра в себе перетворилися на вміння швидко та ефективно здобувати знання самостійно, необхідно постійно тренувати пам'ять, а будь-яку інформацію – відповідно систематизувати!

Практичні поради щодо систематизації нової інформації

Запропонуйте своїм учням при опануванні нової інформації використовувати такі правила:

Правило Парето

В найбільш загальному вигляді сутність правила полягає в наступному: 20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль – лише 20% результату. Це означає, що правильно вибравши мінімум найважливіших дій, можна швидко отримати значну частину від запланованого повного результату, при цьому подальші поліпшення є менш ефективні.

В освітньому процесі це можна використати наступним чином: збагнувши ключові правила та закономірності, можна швидко осягнути суть будь-чого!

Правило записування

Важливі думки варто записувати, це не лише сприяє запам'ятовуванню нової інформації (окрім зорової та слухової підключається тактильний механізм), а й структуризації. В результаті чого легше стає  відокремити головне від другорядного.

Правило радіального мислення

Радіальне мислення  – спосіб організації інформації так, щоб мозку було максимально легко з нею працювати. Сенс цього полягає в тому, що інформація структурується наступним чином: спочатку виділяється центральний елемент (дія, задача, подія тощо), а від нього розходяться структурні різнорівневі гілки-асоціації. Такий принцип відтворює нейронну мережу та дозволяє виділити ключові зв'язки, а також головні та другорядні елементи.

Графічно це реалізується за допомогою створення інтелект-карт. Для зручної та швидкої їх побудови доцільно скористатися спеціальніми інтернет-інструментами.

Практичні поради для розвитку пам'яті

Дослухайтесь до законів пам'яті, що перевірені часом та методами, які використовували видатні діячі з добре розвинутою здатністю до запам'ятовування.

Закон осмислення, або правило «5 “Чому?”»

Вивчаючи новий матеріал, поставте питання «Чому?» п'ять разів поспіль, щоб дійти до суті. Адже, щоб дійсно опанувати нову інформацію, знати – недостатньо, потрібно розуміти.

Закон дії

Як свідчить піраміда навчання, найкраще запам'ятовується та інформація, яка була застосована на практиці.

Закон повторення

Найкраще буде засвоєна та інформація, яка була повторена мінімум тричі, краще 4 рази.

Перше повторення – відразу після прочитання, друге – через 20 хвилин після першого, третє – через 8 годин після другого, четверте – через добу після третього.

Інтерв'ю щодо розвитку власних когнітивних здібностях з видатним нейробіологом сучасності – Тетяною Чернігівською

Метод Піфагора

Давньогрецький філософ і математик Піфагор відрізнявся неймовірною пам'яттю. Для її розвитку він рекомендував просту, але надзвичайно ефективну вправу: перш ніж заснути, потрібно уважно, до дрібниць згадати, як пройшов день. Потім відповісти на три питання:

  • Що я зробив?
  • Чого не зробив?
  • Що мені залишилося зробити?

Метод Олександра Алехіна

Олександр Алехін – один з найсильніших шахістів світу. Він мав феноменальну пам'ять, завдяки якій міг вести партії одночасно на 32 дошках, і кожну з них – відтворити протягом декількох років.

Секрет непересічної пам'яті він формулював просто: з дитинства 8 годин гри в шахи щодня.

Дослідження показали, що шахи – не просто гра, а потужний тренажер пам'яті. Так, діти, які грають в шахи, запам'ятовують новий текст у 3 рази швидше за однолітків, які не практикують цю гру.

Метод Марка Твена

Письменник Марк Твен був непересічним оратором, причому у нього практично не було конспектів. Секрет успіху – авторський метод структуризації інформації.

Будь-яку свою доповідь Марк Твен умовно ділив на 5 частин, до кожної з них він створював відповідне зображення. На цьому малюнку він графічно відтворював найяскравіший момент виступу, про який хотів розповісти публіці. Це забеспечувало йому можливість доповідати за певною темою протягом кількох годин.

Більше про методики запам'ятовування можна прочитати  – тут  та тут

Open-air classroom: ефективний формат уроків у весняний період

За вікном квітне черемшина. Теплий вітерець розносить пахощі свіжої зелені та квітів. Щебет пташок голосніший за голос вчителя у класі… Які там уроки, яке там навчання!

Щойно сонечко пригріває, а листочки на деревах розпускаються, кожен вчитель починає помічати, що його учні під час уроку, наче літають попід хмарами. А кінець програмного матеріалу ще ген-ген, ледь видніється! Стільки треба ще всього встигнути до кінця травня! Що ж робити? Як виходити з такої ситуації? Розказуй цікавеньке, заохочуй – хоч танцюй, але це не надто допомагає! Ситуація знайома?

Пропонуємо в якості експерименту дещо змінити формат уроків у весняний період!

Що це таке Open-air classroom

Open air schools, або schools of the woods, (з англійської – «школа на свіжому повітрі») – організація навчального процесу поза межами стін школи: на ігровому майданчику, на подвір'ї, в межах спеціально облаштованої території.

Ця ідея не нова. Перша школа такого типу – Waldschule für kränkliche Kinder, була створена у Німеччині ще у 1904 році, а згодом ідея поширилась країнами Європи, Америки та Австралії.

 

Учні Waldschule für kränkliche Kinder - першої школи формату Open-air classroom, 1904 рік

Згідно з задумами натхненників – педіатра професора Бернхарда Бендисома та  інспектора шкіл Берліну, Германа Нейферта, такий формат навчання дозволяє здійснювати «відкриту терапію». Діти більшу частину часу проводять на свіжому повітрі, а це є ефективною профілактикою туберкульозу та позитивно впливає на здоров'я в цілому.

Найбільшої популярності такі школи досягли напередодні Другої Світової війни. В умовах стрімкого поширення туберкульозу країнами Європи, навчальні заклади такого формату виступили своєрідними санаторіями, в яких здійснювались і лікування, і навчання. В межах таких шкіл учні мали змогу певний час проживати, тому на пришкільних територіях спеціально облаштовувались наметові містечка.

Школи формату Open-air classroom показали високу ефективність і в оздоровленні, і у навчанні.

Чому це варто практикувати

В європейських країнах, впроваджували формат навчання Open-air classroom, в першу чергу, для профілактики та подолання туберкульозу. Чи актуальне це питання для України?

Трошки медичної статистики:

  • Як зазначають офіційні ЗМІ, Україна є лідером серед європейських країн за рівнем поширення туберкульозу.
  • Епідемія на туберкульоз в Україні була оголошена ще у 1995 році і триває понад 20 років, причому Україна - єдина європейська країна, в якій туберкульоз має масштаби епідемії; 
  • Медичний журнал повідомляє, що Україна входить в п'ятірку країн світу, в яких найбільш поширені мультирезистентні форми туберкульозу (найбільш загрозливий різновид, його збудники - мікобактерії мутують під час лікування); 
  • Як зазначають ЗМІ, за статистичними даними 2016 року показник дитячої захворюваності на туберкульоз у дітей зріс з 4,2 до 5,8 на 100 тис. населення.

Результатів досліджень:

Ефективність навчання при перебуванні на природі значно вища, аніж у звичайному класі. Так, американські науковці з Іллінойского університету в Урбана-Шампейн, (Іллінойс, США) цьогоріч в науковому журналі Frontiers in Psychology опублікували результати досліджень ефективності уроків на природі:

  • якщо у звичайних умовах в середньому можна втримати увагу школярів близько 45 хвилин (цим пояснюється стандартна тривалість уроків в усіх школах, за виключенням початкових класів), то на природі це вдається у 2 рази довше – майже 2 години;
  • при викладанні одного і того ж матеріалу у межах класу та на свіжому повітрі, ефективність навчання на природі зростає на 81%;
  • при чергуванні занять у класі та на природі у школярів підвищується рівень спостережливості та старанності на уроці;
  • відволікання учнів від навчального процесу на уроках на природі менше у 2 рази у порівнянні з заняттями у класі.

Освітні тренди в межах НУШ

У Пораднику для вчителя щодо запровадження НУШ зазначено, що на меті нового формату освіти – не просто надавання масиву відомостей з певної сфери, а досягнення максимальної їх практичності та корисності у повсякденному житті. А тому у навчання найбільший акцент має роботися на здобутті учнями відповідних навичок.

Тож, на нашу думку, уроки на свіжому повітрі можуть бути відмінним практичним доповненням тим теоретичним відомостям, які були попередньо викладені у класі.

Приклад організації Open-air classroom

Як це можна реалізувати

Open-air classroom з успіхом можна реалізувати на присадибній ділянці будь-якої школи. Як пише на своїй сторінці Віктор Громовий, облаштувати свій «зелений клас» можна будь-де. Це може бути будь-що, навіть територія між спортивною залою і боксами гаражів.

Різновиди форматів занять в умовах проведення уроків на свіжому повітрі

Пропонуємо в межах формату навчання Open-air classroom організувати такі активні форми навчання:

  • квест: дітям надзвичайно подобаються захопливі ігри, отже розробіть  творчі завдання за темою вивчення, кожне з яких буде міститись у певній схованці на подвір'ї школи чи шкільного саду тощо;
  • математичний (фізичний, хімічний тощо) похід: така форма навчання дозволяє учням зрозуміти важливість і корисність для повсякденного життя теоретичних відомостей з певного предмету, які були отримані під час уроку в класі;
  • власний буктрейлер: запропонуйте школярам із залученням сучасних гаджетів та відповідних програм створити власний промо-ролик бачення теми вивчення (наприклад, на основі спостережень творчо відобразити як проявляються математичні закономірності у природі тощо).

Приклад організації Open-air classroom

Якщо брати у загальному сенсі, кожен з вчителів прагне того, щоб учні чекали на його уроки! Як це зробити? Щиро поділіться тим, що вмієте і знаєте самі, експериментуючи з прийомами та форматами організації навчального процесу! Учні це оцінять!

Тренди освіти: як використовувати QR-коди у навчанні

Огляд переваг використання QR-кодування у навчальному процесі, а також програм для зручного створення та сканування кодів такого типу.

Мабуть, вам неодноразово на очі потрапляли графічні піксельні коди, які розміщують на рекламних буклетах, у транспорті, на вітринах чи у супермаркетах. А чи знаєте, що такі зображення надають безліч можливостей, у тому числі у навчальному процесі?

Якщо ви цікавитесь сучасними технологіями та намагаєтесь максимально залучати їх у освітній процес, то QR-коди можуть бути змістовним доповненням ваших уроків!

Що таке QR-код

QR-код (з англійської Quick Response Code «швидкий відгук») – це графічне зображення, в якому зашифрована певна інформація, посилання на сайт чи окрему його сторінку.

Такі графічні позначки є вдосконаленням лінійних штрих-кодів. Однак на відміну від них, QR-коди дозволяють отримати миттєвий доступ до будь-якої інформації з мережі інтернет за допомогою смартфонів.

Принцип такого кодування було створено японською компанією Denso-Wave в 1994 році. Такі коди спершу призначалися для потреб машинобудування, наразі вони використовуються практично повсюдно.

Як це працює

На відміну від штрих-коду, сканування якого можливе за допомогою тонкого лазерного променя, зчитування QR-коду відбувається за допомогою звичайної камери типового смартфона. Для цього на ньому має бути попередньо встановлена відповідна програма-сканер.

QR-коди включають три квадрати, що призначені для орієнтації та визначення меж всього закодованого зображення, та окремі пікселі, які розташовані в області між цими квадратами. Пікселі, власне, несуть закодований зміст.

Сканування зображення QR-коду відбувається на кшталт розпізнавання обличчя у мережі фейсбук.

Інструкція, як використовувати QR-коди

Чому це зручно

Із залученням QR-кодів можна зашифровувати та отримувати швидкий доступ фактично до будь-якої інформації у мережі інтернет: відео на YouTube, певної геолокації на Google картах, e-mail, посилання на сторінку профілю у соціальних мережах, аудіофайл, книгу тощо. Або у такий спосіб може бути закодовано невеличкий текст чи номер телефону, який можна «зчитати» навіть без доступу до мережі інтернет.

Переваги використання QR-кодування:

  • швидко: дозволяє отримати миттєвий доступ до закодованої інформації;
  • зручно: вміщує великі об'єми відомостей у невеликому зображенні (4296 символів, а це більше, ніж 2 аркуші машинописного тексту);
  • просто: розміщувати код можна на будь-якій рівній поверхні (аркуш, стіна, підлога, бетоноване шкільне подвір'я тощо).

Як це можна використати у навчальному процесі

Сучасні учні практично не уявляють життя без смартфона. Адже з його використанням сучасними підлітками здійснюються більшість повсякденних дій: спілкування у соціальних мережах, переглядання фільмів, розваги, пошук потрібної інформації, прослуховування музики тощо. Тому залучення технологій з використанням мобільного телефону на уроках додатково заохотить школярів до вивчення вашого предмету!

Приклад віртуальної бібліотеки, яку можна розмістити безпосередньо на стіні коридору школи чи у навчальному кабінеті

За допомогою QR-кодів можна урізноманітнити навчальний процес наступним чином:

  • кодування посилань на домашні завдання чи практичні роботи(наприклад, якщо їх виконання передбачає використання гугл-форми, гугл-диску тощо);
  • проведення квесту, підказки до кожної схованки якого будуть зашифровані у вигляді відповідного QR-коду;
  • організація виставки у класі чи коридорами школи, інформацію до експонатів якої можна отримати після сканування відповідного QR-коду.
  • розміщення коридорами школи відповідних кодів, кожний з яких буде містити посилання на непересічні факти, цікаві статті тощо;
  • розміщення кодів на підручниках чи книгах у бібліотеці з посиланнями доступу до електронної версії відповідного видання.

Приклад підказки до квесту з використанням QR-кодів, яка розміщена на тротуарі

На цьому ідеї не обмежуються! Формат використання такого кодування може бути значно різноманітнішим!

Проект «На Урок» рекомендує інструменти для генерації QR-кодів

Існують спеціальні програми як для створення відповідних кодів, так і для їх миттєвого сканування. З легкістю створити код можна з використанням програми QRcodes.

За допомогою цієї програми можна кодувати таку інформацію:

  • текст;
  • візитівка;
  • посилання;
  • E-mail;
  • SMS;
  • GPS координати.

Переваги QRcodes:

  • програма безкоштовна;
  • інтуїтивно зрозумілий інтерфейс;
  • функція комбінування кольорів фону та кодованого зображення;
  • можливість обрання розміру та кута повороту QR-коду.

Також для створення власних кодів можна використовувати Qr-code generator. Ця програма передбачає дещо ширший діапазон можливостей (створення статичного чи динамічного кодів, додавання логотипу, можливість вивантаження растрового та векторного зображення коду тощо). Однак, на відміну від QRcodes, цей сервіс за виключенням стартової сторінки, є англомовний.

Інструменти для сканування QR-кодів

На сервісах play.google та App Store можна знайти безліч програм, які створенні для сканування QR-кодів.

Програми, які  мають значні переваги:

  • безкоштовні;
  • мають зручний інтерфейс;
  • працюють одночасно зі штрих-кодами та QR-кодами;
  • можливість працювати з мінімальною роздільною здатністю зображень;
  • підтримка широкого діапазону розширень кодів;
  • постійно оновлюються розробниками.


Використання QR-кодів дозволить урізноманітнити навчальний процес. До того ж, залучення новітніх технологій у навчальний процес дозволить збільшити зацікавленість школярів до навчання, а для вас може стати зручною формою організації навчального процесу.

ІНФОРМАЦІЙНІ   ТЕХНОЛОГІЇ  В   ОСВІТІ

https://ru.calameo.com/read/00226054406146d635299

Розподіл субвенції на забезпечення  якісної, доступної

 сучасної загальної середньої освіти "Нова українська школа"

https://drive.google.com/file/d/1WVCvnWX2I0AMVmNchMWXjQEqMY3t9rMr/view?usp=sharing

Кен Робинсон Лу Ароника Школа будущего.

Как вырастить талантливого ребенка​

https://drive.google.com/file/d/1HdH5pyYqjYde84meRWwDZC1BPGL0P4vk/view?usp=sharing

ДЕРЖАВНИЙ   СТАНДАРТ  ПОЧАТКОВОЇ    ШКОЛИ

https://drive.google.com/file/d/1k7E956zqYZm0pilkW9t6ZWKxfL-wrzfM/view?usp=sharing

“Нова українська школа” публікує повний список книжок

1. Кен Робінсон “Школа майбутнього”

2. Кен Робінсон “Освіта проти таланту”

3. Фредерік Лалу “Компанії майбутнього”

4. Стівен Кові “Сім навичок високоефективних людей”

5. Джон Медіна “Правила розвитку мозку дитини”

6. Деніел Сігел “Секрети мозку. 12 стратегій розвитку дитини”

7. Януш Корчак “Як любити дитину”

8. Пасі Салберґ “Фінські уроки 2.0”

9. Аманда Ріплі “Розумники”

10. Даніель Канеман “Мислення швидке і повільне”

11. Келлі Макгонігал “Сила волі. Шлях до влади над собою”

12. Девід Брукс “ДНК особистості”

13. Брене Браун “Дари недосконалості”

14. Тоні Вагнер, Тед Дінтерсміт “Мистецтво навчати. Як підготувати дитину до реального життя”

15. Брене Браун “Стань сильнішим”

16. Вікторія Горбунова “Виховання без травмування”

17. Леоднід Ушкалов “Шевченко від А до Я”

18. Тихолоз Богдан “Франко від А до Я”

19. Терещук Галина “Шептицький від А до Я”

20. Олександра та Даніель Мізелінські “Карти”

21. Генрі Марш “Історії про життя, смерть і нейрохірургію”

22. Генрі Марш “Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга”

23. Шон Кові “Сім звичок високоефетивних підлітків”

24. Валерій Пекар “Різнобарвний менеджмент”

25. Мері Шіді Курсінка “Виховання надзвичайної дитини”

26. Джулі Літкотт-Гаймс “Як виховати дорослого”

27. Пітер Браун “Дикий робот”

28. Марк Лівін “Ріки та дороги”

29. Міхий Чиксентміхай “Потік. Психологія оптимального досвіду”

30. Віктор Франкл “Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог в концтаборі”

31. Піко Айєр “Мистецтво спокою. Пригоди на шляху в нікуди”

32. Джон Куніос, Марк Біман “Момент еврики. Ага-реакції, творчий інсайт і мозок”

33. Гері Чепмен “П’ять мов любові”

34. Георгій Коваленко “Біблійні історії для дітей”

35. Стівен Кові “12 важелів успіху”

36. Дік Свааб “Ми - це наш мозок”

                   

Пам’ятка для вчителя

  1. Заходьте до класу раніше дзвінка. Переконайтесь у цілковитій підготовці до проведення уроку. Намагайтесь розпочинати урок організовано.
  2. Продумайте таку структуру уроку, щоб кожен учень від початку і до кінця мав роботу, не вдавайтесь до повчального тону.
  3. На кожному уроці мотивуйте необхідність навчальної діяльності школярів, захоплюйте їх змістом матеріалу, контролюйте темп уроку, допомагайте учням із низьким рівнем розвитку повірити у свої власні сили.
  4. Тримайте в полі зору весь клас. Особливо слідкуйте за учнями з нестійкою увагою. Відразу попереджайте намагання порушувати робочий ритм уроку.
  5. З метою уникнення перевантаження учнів під час вивчення нового матеріалу вирізняйте основні ідеї теми.
  6. Оцінюючи знання учнів, мотивуйте їхні відповіді. Скажіть, над чим учневі потрібно попрацювати додатково, щоб привчити до систематичної праці. Учень повинен звикнути, що вказівки вчителя потрібно виконувати своєчасно.
  7. Закінчуйте урок оцінюванням роботи класу загалом і окремих учнів, щоб усі відчули задоволення від результатів праці на уроці.
  8. Обов’язково завершуйте урок із дзвінком.

Вчимо школярів визначати час за годинником

ПРАКТИЧНІ   ПРИЙОМИ

Визначення часу за годинниковими стрілками може бути проблематичним для багатьох учнів. Але для початку потрібно, аби учні вже добре знали цифри. Це нероздільний процес. Тому, перш за все, пропонуємо на розгляд комплексні вправи та підходи, які можна використати на уроках у процесі вивчення часу за годинником.

1. Розігрів

Залучіть учнів до цифрової гри, протягом якої вони будуть промовляти цифри. Бажано використовувати числа у діапазоні 1-59. За основу можете використати гру «Бінго».

Роздайте дітям картки з сіткою довільних чисел у діапазоні 0-59. Для себе зробіть демонстративні картки з цифрами, які будете діставати у довільному порядку. Клас має промовити цифру, яку ви покажете, а також знайти та відмітити її в себе на гральній сітці (якщо цифра там є). Гра може тривати доти, поки хтось із учнів не закреслить рядок цифр та не крикне «Бінго».

2. Вкажіть час: години

Намалюйте на дошці обличчя, а навколо нього цифри від 1 до 12, аби продемонструвати принцип роботи годинника. Напишіть, наприклад, 7:00 та 11:00 поряд з обличчям. Нагадайте, що коротка стрілка показує години та має бути намальована першою. Проговоріть «сьома година», а клас може повторити, також діти можуть сказати, де саме малювати стрілку та якого розміру вона буде.

3. Вкажіть час: хвилини

Навколо обличчя на дошці вкажіть цифри, що допоможуть орієнтуватись у хвилинах (5, 10, 15, 20 і т.д., або ж 0, 15, 30, 45). Нагадайте, що хвилинна стрілка є довшою за годинну. Покажіть, як на годиннику виглядатиме 8:45. Також можете вказати час стрілками, а учнів попросіть його озвучити. Запитуйте: «Котра година?».

Розкажіть, що в жодному разі не можна говорити: «Скільки часу, скільки годин, скільки времені, которий час тощо».

4. Метод асоціацій

Допоможіть створити учням асоціативний ряд, який стосується сприйняття часу. Наприклад, 8:30 – зображення хлопчика, який йде до школи, 22.00 – цей хлопчик спить. Це можуть бути зарані підготовані картки, а можна разом створити малюнки на цю тему на окремому уроці.

5. Про час словами, а не цифрами

Якщо учні вже вивчили цифри, то вже можна розказати, що на позначення часу є й окремі слова. Наприклад:

  • полудень;
  • північ;
  • чверть.

Розкажіть казку «Про три прийменника ПоНаДо»

Жили у двох сусідніх королівствах чаклуни. Вони ворогували, ніколи не вітались і, взагалі, були нечемними один з одним. Одного разу на їх королівства вирішив напасти дракон. І захисту від нього не було, бо страшенно могутнім був. Він підійшов до кордонів обох королівств та почав вогнем палити ліси, врожаї. Біди великої наробив.

Порятувати ці землі могли тільки ці два чаклуни, але лише тоді, коли об’єднають свої сили. Вони й думати про таке не хотіли. Прийшли до них люди та стали благати: «Порятуйте нас, проженіть від нас дракона». І один відмовився, і другий, невблаганні. Вже тоді королі їх королівств вислали гінців з повідомленням, коли чаклуни мають прибути, аби дракона проганяти.

Примчався один гонець та й каже:

- Король наказав прибути на місце за чверть по третій.

А другий прийшов до іншого чаклуна та й говорить:

- Вам наказано прибути на місце битви чверть на третю. Будете разом боронити землі.

Схопилися чаклуни, зібрали свої зілля, аби вчасно дістатися поля бою. Тільки один думав, що має прийти о 15.15, а другий о 14.15. Два прийменники ледь не знищили королівства та чаклунів.

Добре, що один запізнився на півгодини, а других приїхав трохи раніше, тому зустрілися вони рівно за чверть до третьої та разом здолали дракона.

Пропонуємо до вашої уваги декілька цікавих способів навчити дітей розбиратися з часом. Ми обрали 5 найбільш цікавих вправ та додали до них шаблони, які ви можете роздрукувати для використання на уроці.

1. Котра година?

Напевно, це відома усім тренувальна вправа. Для його виконання потрібно роздрукувати шаблони годинників та вирізати їх. Рекомендуємо взяти більш цупкий папір (картон чи навіть просто папір з коробок цукерок). Запропонуйте учням прикрасити годинники так, як вони самі захочуть.

Якщо діти вже можуть самостійно розбиратися, що значить велика чи мала стрілка, то нехай вказують час, який ви назвете, без сторонньої допомоги. В іншому випадку намалюйте стрілки ви. Розкажіть, у кого який час, школярі можуть записати його. Папірець у вигляді годинника може допомогти виконати декілька вправ:

  1. Вишикуватись у порядку зростання чи спадання часу на кожному годиннику.
  2. Групова робота: у межах однієї групи учні записують у таблиці, котра година вказана у кожного з учасників.
  3. Запропонуйте знайти пару з однаковим часом серед однокласників.

Матеріал до друку (роздаткові шаблони) знаходяться тут.

2. Час мультиків!

Хороша вправа, якщо ви разом з класом переглядаєте фільм чи мультик. Попросіть дітей записувати час початку та кінця мультику, чи у процесі його перегляду. Ми ж пропонуємо шаблон, з яким можна працювати таким чином:

Учень на пустих годинниках записує, коли саме мультфільм почався та коли закінчився. По завершенню вправи запропонуйте намалювати у вільному полі плакат чи афішу мультфільму. Також попросіть написати час тривалості відео у цифровому форматі.

Якщо немає можливості переглядати фільми, просто розкажіть, які стрічки йдуть в кіно, коли починаються та скільки тривають. Додатково можна порахувати, коли ті закінчаться. Варіантів безліч, у шаблони можете вписати початок та кінець будь-якої дії, а також намалювати ілюстрацію до неї.

Матеріал до друку (роздаткові шаблони) знаходяться тут.

3. Часові шпигуни

Заздалегідь підготуйте пронумеровані паперові годинники (роздруківки) та розмістіть їх по класу. На кожному годиннику вказано певний час. У процесі виконання ваш клас - це шпигунська команда, у кожного є свій паперовий бланк для заповнення. Завдання може бути простим: «Запишіть котра година на годинниках під номерами».

А можете все ускладнити. Під годинником прикріпіть завдання, наприклад: «Скільки часу на годиннику буде через 15 хвилин?». Правильну відповідь потрібно записати у бланк.

Матеріал до друку (роздаткові шаблони) знаходяться тут.

4. Час для...

Можна використати у якості домашнього завдання. Роздайте бланки учням та попросіть вказати час, який вони витрачають на виконання певних задач. Суть задачі у фіксуванні тривалості та вирахування витраченого часу на різноманітні заняття. Це може бути відвідування гуртків, читання, час на домашні завдання, перегляд мультфільмів, прогулянка тощо.

До речі, це чудова вправа, яка навчить учнів організованості. Вона дозволить усвідомити цінність часу та навчить плануванню.

Інтернет-ресурси для створення хмар слів власноруч

Добірка зручних і функціональних програм, за допомогою яких можна створити власні хмари слів за дизайном на будь-який смак.

Формули з неорганічної хімії, винятки з правил в українській мові, терміни з квантовой фізики, столиці країн Південно-Східної Африки, визначні дати Другої Світової війни тощо – купа, ціла купа найрізноманітнішої інформації, яку має запам'ятати школяр! Як все це опанувати?

Щодня сучасний старшокласник має засвоїти цілий масив різних відомостей за шкільною програмою. І хоча для навчання є практично необмежені можливості доступу до інформації, все частіше у школярів виникають проблеми з навчанням. Чому? Часто мозок просто не в змозі систематизувати всю інформацію, яку отримує.

Як допомогти вирішити цю проблему? Залучіть на уроках метод графічної систематизації – хмари слів. З використанням сучасних програм створення таких хмар не забере багато часу, а навчання буде більш ефективним!

За допомогою хмар слів можна обрати будь-яку форму візуалізації ключової інформації (ассоціативне дерево, тема «Історія Стародавньої Греції», автор: Бойко О.А)

Що таке хмара слів

Хмара слів (хмара тегів, або зважений список) – це візуальне відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати термінологію з певної теми у більш наочний спосіб. Це сприяє швидкому запам'ятовуванню інформації.

Залучення цього методу доречне на уроках з будь-якої навчальної дисципліни. Наприклад, на уроках фізики, хімії чи математики за допомогою такої демонстрації можна робити термінологічні чи формалізовані добірки з теми. На уроках літератури, історії чи географії можна відобразити імена видатних постатей, які жили у певний час. На заняттях з мов у такий спосіб можна візуалізувати приклади слів за певним правилом, слова-виключення тощо.

Хмару слів можна легко згенерувати власноруч з використанням спеціальних програм.

1. Word It Out

Word It Out – безкоштовний англомовний сервіс для створення хмар слів, який є одним з найпростіших і зручних у використанні.

Якщо ваша англійська недосконала, у браузері Google Chrome можна налаштувати автоматичний переклад сторінки, будь-якою зручною для вас мовою.

Хто розробник

Сервіс WordItOut був створений спеціалістами компанії Enideo з Великої Британії.

Приклад хмари слів-винятків до правил правопису подвоєння приголосних у словах іншомовного походження в українській мові (створено за допомогою Word It Out)

Ключові переваги Word It Out:

  • сервіс є безкоштовним та не потребує реєстрації на сайті;
  • кириличні шрифти не спотворюются при відображенні;
  • можливість обрати на власний смак 2 кольори, в яких буде показано текст та фон;
  • наявність функції обирання орієнтації сторінки та співвідношення сторін зображення;
  • можливість виключати короткі слова із хмари;
  • наявність кнопки випадкових налаштувань, завдяки якій можна генерувати різні варіанти відображення тексту;
  • вільний доступ до скачування власноруч створеної хмари чи її поширення за допомогою посилання.

2. Word Cloud Generation

Word Cloud Generation – англомовний сервіс для створення тегових хмар, який має найбільш зручну інтуїтивно зрозумілу навігацію.

Хто розробник

Сервіс було створено лондонським програмістом, спеціалістом зі створення візуалізацій Джейсоном Девісом у 2004 році.

Ключові переваги Word Cloud Generation:

  • інтуїтивно зрозуміла навігація сервісом;
  • можливість вибору кількості слів, їх величини та кута положення;
  • можливість зміни шрифтів (однак їх назву треба вводити вручну);
  • створену власноруч хмару слів можна роздрукувати безкоштовно у растровому та векторному форматах без реєстрації на сайті.

3. Word Art (Tagul)

Word Art – багатофункціональний англомовний сервіс для створення хмар слів. З його допомогою можна створювати яскраві хмари різної форми. Однак недоліком цієї програми є певне спотворення шрифтів при відображенні кирилиці.

Хто розробник

WordArt – програма, яка була створена у 2009 році під назвою Tagul та перейменована у 2017 році.

Ключові переваги Word Art:

  • для створення хмари текст можна або додати вручну, або за вказаним посиланням;
  • розширені налаштування дозволяють змінювати у відображенні хмари ряд параметрів (основну форму, добирати
  • комбінацію з 8 кольорів, шрифти, орієнтування слів, колір фону тощо);
  • можливість відображення певних слів виключно обраним кольором;
  • безкоштовне скачування зображень у форматі jpg чи png (скачування векторного зображення платне).

До Бібліотеки освітнього проекту «На Урок» наші колеги постійно додають корисні матеріали. За посиланням Ви можете знайти відеопрезентацію з демонстрацією, як створити хмару слів онлайн за допомогою сервісу WordArt.

Приклад хмари слів до уроку географії за темою «Номенклатура Індійського океану»


 4. Wordcloud.pro

Wordcloud.pro – російськомовний слово-генератор, що дозволяє створювати яскраві хмари певних форм (з використанням базових шаблонів чи авторські).

Програма має безкоштовну версію з базовими можливості та платну версію pro.

Хто розробник

Wordcloud.pro – сервіс, що створений російськими спеціалістами у 2015 році.

 

Інтерфейс Wordcloud.pro

Ключові переваги Wordcloud.pro:

  • наявність російсько- та англомовного інтерфейсів програми;
  • легка зрозуміла навігація сайтом;
  • створення власної хмари слів у 3 кроки;
  • наявна бібліотека базових шаблонів у 2-3 кольорах.

Використання яскравої графіки у вигляді хмар слів на уроках дозволить зробити акценти на ключових моментах із теми вивчення. Це, у свою чергу, сприяє переосмисленню та систематизації навчального матеріалу. До того ж, використання різних кольорів, шрифтів та форм хмар дозволить учням швидше опанувати новий матеріал завдяки активному залученню зорової пам'яті.

А ви вже створювали хмари слів зі своїми учнями?

Календар державних свят 2018

Єдина тарифна сітка 2018

Для  вчителів, які  прагнуть  до саморозвитку

https://naurok.com.ua/webinar/interaktivni-tehnologi-v-osviti-zaluchaemo-uchniv-u-proces-navchannya-za-dopomogoyu-internet-servisiv

Відтепер диплом спеціаліста прирівнюватиметься до магістра

  З 2017 року раніше отриманий диплом спеціаліста прирівнюватиметься до диплому магістра.

 Дипломи тих, хто раніше отримав освіту рівня спеціаліст, прирівнюються до магістерських. Це означає, що на дипломі буде написано "Спеціаліст”, але прирівнюватися він буде до "Магістра”.

  Про це повідомляється на сайті Міносвіти.

Експеримент з впровадження електронного підручника і електронної платформи 

https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2018/03/16/experiment_project_paper_16032018.pdf

Сучасні мобільні технології для одночасної взаємодії з учнями всього класу протягом уроку

Чи завжди вам вдається  під час уроку одночасно залучити до взаємодії всіх учнів? А організувати в межах уроку розгорнуте опитування з виставлянням оцінки кожному?

Якщо у класі понад 30 учнів, це практично неможливо! А навчальний час не гумовий… І щось треба з цим робити! Пропонуємо з легкістю подолати цю проблему, використовувати новітні інтерактивні технології у зручному форматі!  

У чому переваги інтерактивного навчання та сучасних освітніх технологій

За статистикою, у кожної людини є домінуючий спосіб сприйняття інформації: візуальний, графічний, ментальний тощо. Але при цьому об'єднуючим фактором є те, що навчання ефективніше, якщо учень є активним учасником процесу.

На жаль, більшість уроків у нинішніх школах проходить у форматі своєрідних лекцій – вчитель розповідає, пояснює, а учні записують, потім читають підручник. Однак, як свідчить піраміда навчання, навіть у сукупності такий формат для запам'ятовування не надто результативний.

 

Піраміда навчання

Цей недолік дозволяє подолати залучення інтерактивних форм роботи протягом навчального процесу. У чому їх переваги?

Інтерактивне навчання – форма пізнання, завдяки якій в межах уроку можна залучити до активної взаємодії кожного учня. Це дозволяє на практиці застосувати надані раніше теоретичні відомості, систематизувати та критично їх переосмислити. Також такий формат сприяє розкриттю творчого потенціалу кожного.

У сучасних школярів ключовими засобами взаємодії з навколишнім світом стають гаджети та девайси (спілкування у соціальних мережах, перегляд фільмів, прослуховування музики тощо). Безглуздо це ігнорувати! Значно ефективніше активно залучати новітні інтернет-технології у навчальний процес! Це дозволить ефективно взаємодіяти зі своїми учнями у зручному для них форматі.

Прогресивність вчителя не залишить байдужими школярів! До того ж, і ви самі вже дуже скоро зможете оцінити всі переваги такої взаємодії. Допоможуть вам у цьому зручні і корисні сервіси – Pear Deck та Nearpod.

Віртуальний урок у реальному часі за допомогою Pear Deck

Уявіть урок з активною взаємодією з учнями… у повній тиші. Таке можливо не лише з використанням прийому «Плакат думок».

Pear Deck надає можливість попередньо підготовані вчителем презентації, фото, відеоматеріали відображати на гаджетах чи девайсах школярів. Учитель відкриває доступ, а учні приєднуються до активної сесії через свої акаунти Google.

Корисності Pear Deck, які доречно використовувати у навчальному процесі:

  • демонстрація презентації на гаджетах кожного учня;
  • ведення дискусії в реальному часі в електронному форматі – кожен зможе висловитись і проявити себе;
  • можливість здійснювати опитування, проходження тесту чи  позначення чого-небудь на зображенні слайда;
  • відповідач відображується тільки вчителю, так кожен зможе проявити себе, не боячись реакції однокласників.

                                                        https://www.youtube.com/watch?v=evoJy4WcReM

Інноваційний ресурс Nearpod

Nearpod – це сучасна онлайн-платформа, яка дозволяє створювати навчальні матеріали, демонструвати їх учням і відстежувати результат опанування ними теми.

Переваги Nearpod:

  • використання власноруч створених чи взятих з бібліотеки ресурсу матеріалів;
  • широкий діапазон форматів робіт (від створення графіків до проведення тестів);
  • наявність функції онлайн-трансляцій для дистанційної роботи у реальному часі;
  • можливість навчання у зручному темпі через наявність двох сесій (онлайн та для виконання домашніх завдань);
  • надання звітності про роботу класу після завершення сесії для аналізу успішності роботи.

                                                  https://www.youtube.com/watch?v=g3GVkM_GVa4

Інтелект-карта: мистецтво мислити ширше

Розглядаємо переваги та етапи створення Mind maps.

Як навчити учнів ефективно та критично мислити, знаходити правильні рішення, справлятися зі складними задачами, а також виконувати творчі завдання? За допомогою інтелект-карт! Це сучасний та простий інструмент, незамінний для:

  • швидкого опрацювання великих об’ємів інформації;
  • зручного запам’ятовування;
  • розвитку асоціативного мислення;
  • унаочнення та презентації матеріалів;
  • розробки проектів та планів дій;
  • прийняття рішень.

Інтелект-карти (Mind maps) допомагають вирішити безліч питань, а на їх створення не потрібно багато часу. Навчіть своїх учнів користуватися ними! Їм сподобається, от побачите!

Трохи історії

Уперше про інтелект-карти заговорили ще у 70-х роках минулого століття, а автором ідеї став відомий психолог Тоні Бьюзен. Він займався вивченням особливостей мислення найвідоміших вчених світу: Альберта Ейнштейна, Томаса Едісона та Леонардо да Вінчі, та дійшов висновку, що всі вони використовували ментальні можливості свого мозку на 100%. Намагаючись зрозуміти, як їм це вдавалося, Бьюзен розробив унікальну технологію осмислення та запам’ятовування інформації, яку згодом назвав інтелект-картою.

Mind maps (карта пам’яті, ментальна карта, карта думок, інтелект-карта тощо) – спосіб організації інформації так, щоб мозку було максимально легко працювати з нею. За допомогою цієї технології, можна навчитися мислити абсолютно по-новому, використовуючи потенціал обох півкуль мозку.

Основна ідея полягала в оформленні думок та висновків у зручній формі. Після тривалих досліджень, він дійшов висновку, що для гарантії ефективної роботи з інформацією, її необхідно записувати у формі деревоподібної схеми. Така форма роботи дозволяє задіяти одразу обидві півкулі мозку: наявність графічних знаків та символів активує ліву, а образні картини та кольори – праву.

Звісно, будь-яку інформацію можна записати у вигляді звичайного тексту, так навіть простіше. Але саме унаочнення такого типу дає можливість миттєво побачити основну ідею та її складові частини. А дивлячись на ключові слова, що супроводжуються графічними позначками, можна навіть інтуїтивно здогадатися, про що саме йде мова.

Етапи створення

Для початку роботи знадобляться альбомні аркуші (або навіть ватман, якщо задум масштабний), а також олівці, фломастери чи фарби – можна використовувати щось одне, а можна все одночасно.

За задумом Тоні Бьюзена, створення інтелект-карт підпорядковується певним правилам та законам – тільки в цьому випадку вони будуть ефективними. Насправді намалювати mind map не так вже й просто, тому будьте готові до того, що з першого разу учні не впораються з завданням. Спочатку краще кілька разів потренуватися, малюючи невеличкі та прості карти, попередньо ознайомивши їх з наступними правилами:

  1. Чітко визначте основну тему чи проблему – вона й буде центральним елементом вашої карти. Не записуйте її словами, доберіть яскравий графічний образ, що асоціюється з обраною тематикою.
  2. Від центру виведіть кілька гілок, кожну з яких позначте ключовими словами, назвами розділів, які пов’язані з основною темою. Форма гілок – прямі чи хвилясті – значення не має.
  3. Від кожної з основних гілок будуть відходити додаткові гілки 2-го, 3-го рівнів. Бажано, щоб вони були меншими та тоншими від основних.
  4. Дотримуйтеся радіальної структури. Гілок та відгалужень може бути стільки, скільки вам потрібно, але пам’ятайте про ієрархію: найважливіші поняття мають розташовуватись ближче до центру, а менш значущі – подалі.
  5. Аби не заплутатися, нумеруйте гілки, використовуйте різні кольори для окремих зон та різні стилі малювання.
  6. Чим більше кольорів буде використано, тим краще.
  7. Пов’язані інформаційні блоки краще поєднувати, виділяючи однаковим кольором чи фоном.
  8. Не треба розписувати кожне поняття, намагайтеся використовувати ключові слова чи взагалі символічні зображення. Так ви зможете запам’ятати основну інформацію швидше та легше.
  9. Довжина ліній має приблизно дорівнювати довжині слова.
  10. Пишіть друкованими літерами, змінюючи їх розмір у залежності від важливості поняття.
  11. Організуйте простір так, щоб не залишати порожнього місця та не розміщувати гілки занадто щільно.
  12. Залишаються порожні гілки? Не варто примушувати себе вигадати хоч щось, краще залиште все як є, повірте, через деякий час мозок сам підкаже рішення.

Згодом кожен з учнів виробить свій власний стиль малювання інтелект-карт, але на початку ці правила дуже знадобляться. До речі, ті, хто не має хисту до малювання, можуть скористатися онлайн-сервісами для створення інтелект-карт: їх дуже багато і вони справді зручні. Найближчим часом ми представимо вам добірку відповідних ресурсів.

Величезний плюс Mind maps полягає у тому, що їх можна використовувати на будь-якому уроці. Обмежень немає взагалі. Обов’язково спробуйте!

Золоті цитати А. Макаренко:

13 березня 1888 року народилася людина, яка на довгі роки стала прикладом для наслідування для багатьох вчителів, – Антон Семенович Макаренко. Саме він був одним з тих (нарівні з Марією Монтессорі, Джоном Дьюї та Георгом Кершенштейнером), кому судилося визначити спосіб педагогічного мислення у ХХ столітті.

Успіх Макаренко у вихованні складних підлітків був феноменальним. Він успішно працював з тими дітьми, яких інші вчителі та батьки вважали цілком некерованими та навіть більше – втраченими для суспільства. Секрет у тому, що Антон Семенович вдало поєднав гуманістичні принципи виховання та ідею повноцінної трудової діяльності. При цьому дитина була не стільки об’єктом виховного процесу, скільки його повноцінним учасником.

Цікаво, що за життя педагогічні ідеї Антона Макаренко визнавали не всі. А зараз далеко не все вже є актуальним. Тим не менш, багато які думки великого педагога й досі залишаються важливими та цінними.

  1. Виховання дітей – це легка справа, коли вона робиться без витрати нервів, на основі здорового, спокійного, нормального, розумного й веселого життя. Я якраз бачив завжди, що там, де виховання йде без напруги, там воно вдається.
  2. Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна.
  3. Неможливо виховати мужню людину, якщо не поставити її в такі умови, коли вона б могла виявити мужність, будь в чому – в стриманості, у прямому відкритому висловлюванні, в певній нужді, терплячості, сміливості.
  4. Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, навіть найкращі, але не підтверджені ділом.
  5. Навчити любити, навчити впізнавати любов, навчити бути щасливим – це значить навчити поважати самого себе, навчити людській гідності.
  6. Вихователь має вести себе так, щоб кожен його рух виховував, і завжди має знати, чого він хоче саме зараз, і чого не хоче. Якщо вихователь не знає цього, кого він може виховати?
  7. Для виховання потрібно не багато часу, а розумне використання обмеженого часу.
  8. Скільки б не створювали правильних уявлень про те, що потрібно робити, але якщо ви не виховуєте звички долати тривалі труднощі, я маю право сказати, що ви нічого не виховали.
  9. Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, сльози, вина перед іншими людьми, перед усією країною.
  10. Виховує все: люди, речі, явища, але перш за все та довше за все – люди. З них на першому місці – батьки та педагоги.

Макаренко вдало розробляв теорію та методику виховання в колективі, а також у межах сім’ї. А його книга «Педагогічна поема» стала справжньою хрестоматією та джерелом натхнення для тогочасних вчителів. І може принести користь сучасникам!

Як працювати з гіперактивними учнями?

Поради для вчителів гіперактивних учнів.

«Вони абсолютно некеровані», «За ними неможливо встежити», «Такі непосидючі, ніколи не завершують розпочату справу!» ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– саме так говорять про дітей, які не можуть зосередитися на поясненнях вчителя, довго втримати увагу на завданні та спокійно відсидіти весь урок. Дуже довго таких учнів намагалися карати, виправляти, навіть не помічати, але все марно… І не дивно, адже така поведінка часто не має нічого спільного з поганим вихованням чи темпераментом, вірогідно, дитина має розлади з дефіцитом уваги та гіперактивністю (РДУГ).

Цей синдром має три основних симптома:

  • Неуважність чи неспроможність сконцентруватися на тій чи іншій діяльності.
  • Гіперактивність ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– надмірна рухомість.
  • Імпульсивність.

Ці симптоми помітно впливають на рівень успішності дитини у навчанні. Якщо такі учні не отримуватимуть достатньо уваги, то підсумок передбачуваний ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– відсутність необхідних знань та, як наслідок, погані оцінки.

Проте працювати з дітьми, що мають діагноз РДУГ, цілком можливо, потрібно лише враховувати деякі особливості їхньої поведінки. І ви побачите, що насправді впоратися з гіперактивними дітьми не так вже й складно!

Поради для проведення уроків

1. Індивідуальний підхід

Будувати роботу з гіперактивною дитиною необхідно на засадах особистісного підходу: звичайний режим їй не підійде. І головне ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– учень завжди має бути в полі вашого зору. Посадіть його ближче до себе, найкраще ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– за першу парту перед столом чи у середньому ряді. Якщо учень буде сидіти за останньою партою, то у вас фактично не буде шансів втримати його увагу.

Пам’ятайте, що гіперактивному школяреві дуже важко постійно сидіти, тому дозволяйте йому періодично вставати та ходити класом. А щоб він не нудився, спрямуйте його енергію у корисне русло, наприклад, попросіть вимити дошку чи роздати зошити. Це також допоможе дитині відчувати себе корисною.

А ще ви можете ввести регулярні фізкультурні п’ятихвилинки, що буде корисно для всіх без винятку учнів! Перерви на фізичні вправи дуже важливі. Гіперактивні діти зможуть позбутися надлишку енергії та приступити до роботи. Діти можуть стрибати, нахилятися, присідати. Головне менше статичності! Що вже й казати: уроки фізкультури для гіперактивних учнів завжди улюблені.

2. Побудова навчального процесу

Діти з розладами дефіциту уваги та гіперактивністю такі ж розумні, як і інші, просто їм складніше дається навчальний матеріал. Тож допоможіть учню: використовуйте під час уроку елементи змагання чи гри, та не забувайте хвалити за успіхи.

Не треба давати дитині з синдромом РДУГ об’ємні завдання, краще розділіть їх на декілька невеликих частин. При цьому чітко дуже стисло окресліть умови виконання. Контролюйте роботу над кожною частиною завдання, але не будьте занадто суворі. Треба вивчити складну тему? В такому разі перед початком проведіть фізкультурну п’ятихвилинку.

Навіть привернути увагу такого учня не так вже й просто. Деякі педагоги використовують для цього сигнали, наприклад, невеличкі дзвіночки. І обов’язково встановіть зоровий контакт.

За можливості створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина зможе проявити свої сильні сторони та навіть стати експертом. Це буде чудовим стимулом та позитивно вплине на самооцінку школяра.

3. Робота з негативними емоціями

Діти з розладами дефіциту уваги та гіперактивністю дуже імпульсивні, тому часто діють необдумано. Вони можуть бешкетувати, не маючи при цьому на меті нічого поганого. Проте кричати, погрожувати, карати – марно, цим ви нічого не досягнете. Краще не помічати негативних моментів, зосереджуючись лише на позитивних. Звісно ж, мова йде про незначні порушення. Але навіть якщо дитина поводить себе агресивно, вчитель має зберігати витримку та спокійно пояснити, чому так чинити не можна.

При цьому не використовуйте під час пояснень виразів на кшталт «поводь себе відповідним чином» – дитина і так вважає, що все нормально, тому не зрозуміє, що ви від неї хочете. Тому кажіть, що, наприклад, штовхати дівчаток не можна, бо це образливо, неприємно та, зрештою, боляче.

Як ще допомогти?

Психіатри твердять, що дуже часто з роками прояви симптомів розладів з дефіцитом уваги та гіперактивністю значно зменшуються. Наприклад, у 15 років учень матиме значно менше проблем, ніж у 7. Але це не означає що потрібно просто чекати та сподіватися, що все якось закінчиться. Завжди можна допомогти! Так, навчатися гіперактивним дітям буває складно, але це не означає, що вони не можуть стати експертами у чомусь іншому! Наприклад, спеціалісти рекомендують такі види діяльності для дітей з РДУГ як:

  • бойові мистецтва – заняття потребують багато енергії, а до того ж допомагають розвивати самодисципліну;
  • велосипед та пробіжки – діти люблять бути на вулиці, але при гіперактивності просто гуляти не цікаво, а от кататися на велосипеді чи бігати – це зовсім інше;
  • заняття музикою – гра на будь-якому музичному інструменті розвиває одночасно обидві півкулі мозку, а якщо дитина входитиме до складу хору чи оркестру, то ще й навчиться працювати в команді;
  • плавання – цей вид спорту взагалі творить дива, наприклад, олімпійській чемпіон Майкл Фелпс, також з дитинства має діагноз РДУГ, але плавання допомогло йому опанувати себе;
  • театральні гуртки – тут буде і самодисципліна (заучування реплік та репетиції), і одночасно можливість вивільнити емоції.

Тож якщо хочете допомогти дитині, порадьте її батькам знайти відповідні гуртки та віддати на них дитину. Результат буде просто блискавичним!

Дітей, що мають розлади дефіциту уваги з гіперактивністю, не варто лякатися.

Навчати їх не так вже й складно, головне ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­– підійти до проблеми з розумінням.

9 пізнавально-розважальних українських

YouTube-каналів для дітей

1. Ukranimaua

«УкрАніма» – результат багаторічної роботи спеціалістів, які оцифрували та додали на канал мультфільми студії «КиївНаукФільм», яка згодом стали називатися «УкрАнімаФільм». Тут ви знайдете анімаційні фільми, створені ще у 1961 році. Канал продовжує поповнюватися новими роботами майстрів жанру.

Тут ви знайдете мультфільми, які любили ще в дитинстві. Запевняємо, тут десь заховався і мультик, про який ви вже й забули. Та коли побачите його, на ваших губах з’явиться добра посмішка.

Канал створено для з розважальною метою для дітей та дорослих. Звертаємо увагу, що на каналі є низка відео для дітей з особливими освітніми потребами, зокрема для незрячих.

Вчителям іноземної мови рекомендуємо звернути увагу на серію епізодів про капітана Врунгеля, вони містять субтитри англійською, італійською, німецькою, французькою, іспанською мовами. Звісно ж, українська літературна класика також знайшла своє місце у роботах аніматорів. Зокрема разом зі старшокласниками можна переглянути «Енеїду» – непоганий допоміжний матеріал у підготовці до ЗНО.

Пригоди Котигорошка та його друзів

Це лише побіжний погляд на канал, насправді багато цінного для налагодження освітнього процесу та відпочинку.

2. KozakyTV

Не могли ми й оминути канал KozakyTV,  присвячені славнозвісним козакам Око, Грай і Тур. А чи знали ви, що відзнято 22 коротких епізоди мультфільму? Процесом так само керує Володимир Дахно, тому серія не втратила свого духу. Якщо ви хочете знати, що трапилось з козаками у нових епізодах, то вам варто завітати на цей канал.

3. З любов'ю до дітей

Цей канал відрізняється величезною кількістю відео скоріше пізнавального характеру. Тут є все – від дитячих пісеньок до розвиваючих відео, фізкультхвилинок та мультфільмів. Найкраще підійде для організації роботи педагогів ДНЗ та початкової школи.

Відео розраховані і на батьків, які зацікавлені у всебічному розвитку дитини. Можна виокремити декілька тематичних блоків:

  • Дитячі пісні.
  • Пісні про тварин.
  • Руханки.
  • Мультфільми за збірки казок.
  • Мультики про транспорт.
  • Розвиваючі відео (для вивчення іноземної мови, рідної абетки, математики тощо).

І багато іншого. Як то кажуть, потрібно самому побачити, аби обрати щось для своєї роботи. Підкреслимо, що матеріали оновлюються досить часто.

4. Мультики UA

«Мультики UA» – канал для наймолодших діток, оскільки контент розраховано на вік від 6 місяців, уявіть собі. Тематика мультфільмів досить вузька, але сподобається багатьом – про машинки та транспортні засоби. Відео виходять регулярно по декілька разів на тиждень, тому якщо дитині сподобався стиль мультиків, то довго чекати на нові епізоди не доведеться.

5. Янко Гортало

Подарунок для киці. Віршик Янка Гортала. Веселі вірші про тварин

Освітньо-розважальний канал для дітей. Містить відео для дошкільнят та учнів початкової школи. Вірші зручні для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Як відомо, новий матеріал цікавіше засвоювати у формі віршиків, тому на каналі знайдуться матеріали для вивчення базових тем: кольори, букви, цифри, пори року, час, вага, тваринки та як вони говорять, що їдять. Віршики та відео дуже «затишні”, навчають в ігровій формі.

6. Малятко ТВ

Шукаєте прості та небуденні дитячі пісеньки, які легко вчити? Тоді вам на канал «Малятко ТВ». Абсолютний переможець нашої редакції – пісня «Черепаха Аха», ми точно ще не скоро її забудемо. Тому впевнені, що дітям сподобається.

Всі пісні транслювалися по телебаченню. Якщо вам сподобалась пісня з ТВ каналу «Малятко», ви знайдете її на YouTube. Вихователі дитячих садочків, вчителі початковою школи точно знайдуть щось для щоденної роботи. Відео погруповано у списки відтворення, тому просто відшукати розважальні та навчальні пісеньки.

Черепаха Аха

7. Дитинство TV

«Дитинство TV» називає себе професійним каналом для малюків віком вд 2-х до 8-ми років. Чому? Бо на регулярній основі випускають нові відео з 3Д графікою. Тут ви знайдете народні пісні, колискові, перекладені світові хіти для дітей, виконані у сучасній манері з цікавим відеорядом. Також автори створюють власні колискові для наймолодших.

8. ПЛЮСПЛЮС

«ПЛЮСПЛЮС» від початку був телеканалом, проте його YouTube-канал також користується неабиякою популярністю. Матеріали на ньому адаптовано для родин з дітьми дошкільного та шкільного віку. Педагоги також знайдуть корисний у навчанні контент.

Усі відео-матеріали професійно зроблені та ставлять за мету не стільки розважити дитину, скільки навчити її. До речі, до роботи над озвучанням залучені відомі теле- та радіо-ведучі.

Звернемо увагу на декілька плей-листів:

9. Хмаринка

Це розважальний канал для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Містить контент пізнавального характеру. Оскільки у доступній формі діти вивчають лічбу, літери, кольори. Але цим не обмежується, адже у адаптованому форматі малечі розкажуть про тваринок, космічні явища, про географію та культуру України та багато іншого. Нещодавно на каналі почали з’являтися відео англійською для дітей. Зацікавило? Тоді завітайте на канал.

Онлайн радіо UA:Казки

І як обіцяли, додаємо ще одну цікавинку – Онлайн-радіо для дітей, яке працює цілодобово, для його прослуховування потрібен комп’ютер (створення мобільного застосунку у планах). У плей-листі знаходиться понад 200 казок різних народів світу.

А чи доводилось вам слухати казочки, які зачитують зірки української сцени? Пропонуємо окремий плей-лист, де можна послухати 12 казок голосом Андрія Хливнюка (гурт «Бумбокс»), Марка Галаневича (гурт «Dakhabraha»), Саші Кольцової (гурт «Крихітка») та Євгена Малуха (актор театру та кіно). Ймовірно, найближчим часом буде додано казки, начитані голосами Сергія Жадана та Христини Соловій.

Приємний бонус – у цьому плей-листі можна не лише послухати казки, а й завантажити розмальовки до них авторства ілюстраторки Жені Гайдамаки.

Вчителі, які подобаються всім!

Янгол-охоронець

Найдобріший та найщиріший вчитель у всій школі. Він ніколи не сваритиме за невивчений урок, навіть двійку в журнал не поставить, хіба що олівцем. А ще такий вчитель ніколи не подзвонить батькам та не пожаліється директору, адже він завжди готовий допомогти вирішити будь-які питання!

Вчитися в янгола-охоронця легко, але ні в якому разі не треба намагатися сісти йому на голову! Навіть найглибша чаша терпіння колись переповниться, а гнів вчителя буде таким, що краще цього не бачити.

Неформал

Як правило, молодий, веселий та готовий скидати авторитети. Постійно десь знаходить та пробує нові методики, та більше того – винаходить власні! Подеколи настількі незвичні, що дивуються і учні, і інші вчителі. А ще неформали добре знаються на сучасній культурі і спілкуються з учнями як з рівними. Звісно, завдяки цьому вони користуються прихильністю всіх школярів.

Вчитися у неформалів цікаво, адже вони завжди знаходять оригінальні теми. Одна проблема – ці теми не завжди співпадають зі шкільною програмою, та що поробиш?

Нарцис

Цей вчитель добре знає собі ціну. Він має непересічний розум, вміє цікаво подавати важливий навчальний матеріал та дуже гордий з того. А чому б і ні? На уроках у нього завжди цікаво, адже вчитель відчуває себе артистом і поводить себе відповідно, ніби грає на театральній сцені. І варто визнати, що діти, вражені натхненням педагога, теж починають більше цікавитися предметом. Та навіть мріють стати таким ж, як і їх вчитель.

Турист

Вчителювання – його призначення, однак він не лише теоретик, а ще й чудовий практик! Все, що розповідає вчитель під час уроків, так чи інакше пов’язано з його власним досвідом. Він їздить на розкопки, мандрує країнами, підпрацювує волонтером у зоопарку – що завгодно! А якщо буде час, то вчитель ще й у подробицях розповість про свої останні пригоди! А може і візьме з собою, хто зна? Ну хоча б на керівництво екскурсією містом точно погодиться.

Метр

Відчуває, що ціль його життя – ощасливити знаннями всіх дітей світу, але починає звісно, з рідної школи. Саме цей вчитель охоче розробляє авторські програми, проводить купу тестів, активно підтримує гейміфікацію навчання, а на додачу ще й створює власну систему заохочень. Його ентузіазм вражає не всіх, але той факт, що поставленою ним гарною оцінкою пишаються, говорить сам за себе.

Творець

Творчий, натхненний та цілеспрямований – добре знає всіх дітей та впевнений, що з них можна зробити якщо не переможців олімпіад, то хоча б відмінників. Завзято працює та ладен затриматися у школі аж до ночі, аби тільки досягти результату. Здатен стати організатором проектної чи наукової діяльності власних учнів. Охоче розшукує інформацію про новації у навчанні та з радістю відвідує курси підвищення кваліфікації. Адже ж це чудовий шанс дізнатися щось нове та допомогти учням!

Імператор

Любить все розкласти по полицях та притримуватися ним же складених правил. Найцікавіше, що правила ці зовсім непогані. У нього завжди десь позначено, кого з учнів сьогодні треба викликати до дошки, а з ким варто просто поговорити. Суворий, але справедливий і дуже спокійний. За що і користується повагою.

Модель закладу розвитку особистості

https://drive.google.com/file/d/1NCa0Siw3D2huHtwpujvoBLVjzlW1QlIY/view?usp=sharing

Навчальна кінезіологія: проста гімнастика для мозку

Навчатися у школі складно, про це вам скаже будь-хто з учнів. Але у вчителя є всі можливості для того, щоб поліпшити процес навчання, при чому на це не доведеться витрачати багато часу! А все завдяки кінезіології – унікальній науці, що вивчає м’язові рухи у будь-яких проявах. Але особливої уваги заслуговує вплив руху на мозкову активність.

Навчальна кінезіологія – це дуже проста та дієва методика. Виконання відповідних вправ не займе багато часу і неодмінно сподобається дітям! Особливо, якщо мова йде про початкову школу. Втім, такі вправи будуть корисними і більш старшим школярам, і самим вчителям.

Як це працює?

Кінезіологія – здоров’язберігаюча технологія. Використовуючи її, ви зможете допомогти учням зняти емоційне та фізичне напруження, а заразом ще й забезпечити такі процеси:

  • синхронізацію роботи півкуль мозку;
  • покращення зорово-моторної координації;
  • формування просторового орієнтування;
  • стимулювання інтелектуального розвитку тощо.

Секрет такої ефективності полягає у тому, що спеціальні вправи позитивно впливають на неокортекс – нову кору мозку, яка відповідає за когнитивні процеси, раціональну обробку інформації, мову, логіку тощо. Тобто, коли новоутворена кора мозку працює на повну силу, підвищується ефективність навчання.

Звучить все це дуже науково, але насправді все просто. Фактично кінезіологія – це спеціальні фізичні вправи, до того ж здатні поліпшити роботу мозку. Саме їх можна використовувати під час фізкультурних п’ятихвилинок на уроці. Кінезіологічний комплекс включає такі види вправ як окорухові, дихальні, тілесні, для релаксації та розвитку дрібної моторики. Розглянемо найцікавіші з них.

Лобно-потиличний обхват

Допомагає зосередитися та налаштуватися на навчальний процес, тому чудово підходить для виконання на початку уроку. Попросіть учнів сісти рівно, а потім покласти одну долоню на лоба, іншу – на потилицю. Потім треба заплющити очі, сконцентруватися на майбутньому занятті та зробити кілька глибоких вдихів-видихів.

Слон

Цікава вправа, яка допоможе підняти настрій та розслабитися. Запропонуйте дітям стати та нахилити голову до лівого плеча. Далі треба:

  • витягнути руку (ніби хобот слона);
  • почати малювати нею горизонтальну вісімку від центру зорового поля і вгору проти годинникової стрілки;
  • очима треба пильно стежити за кожним рухом пальців.

Вправа виконується повільно, по 3-4 рази кожною рукою.

Ковпак мудреця

Ця вправа загострює слух, покращує рівновагу, одночасно підвищуючи розумові та фізичні здібності. Виконувати її учні можуть стоячи чи сидячі:

  • голову треба тримати прямо, але шия та підборіддя при цьому мають бути розслаблені;
  • треба взятися за вуха так, щоб великий палець опинився з тильного боку, а всі інші – попереду;
  • виконується масаж вух зверху донизу, а дійшовши до мочки, м’яко масажується і вона.

Вправа повторюється чотири рази.

Сова

Цю вправу можна виконувати під час уроку для зняття напруження. Вона стимулює приток крові до головного мозку та сприяє поліпшенню уваги. Станьте перед учнями та запропонуйте їм повторювати за вами наступні рухи:

  • праву руку покладіть на лівий м’яз між шиєю та плечем;
  • стисніть м’яз та починайте поволі повертати голову зліва направо;
  • потім починайте рух в зворотній бік;
  • губи складіть трубочкою і на видиху вимовляйте «ух!»;
  • поміняйте руку, поклавши її на правий м’яз та повторіть вправу.
  • Дзеркальне малювання

    Ця вправа здатна зняти напругу з рук та очей, а також допомагає синхронізувати роботу півкуль мозку, що помітно збільшує ефективність його роботи.

    Покладіть на стіл перед кожним учнем чистий аркуш та попросіть їх взяти в кожну руку по олівцю. А отім можна починати малювати обома руками дзеркально-симетричні малюнки: цифри, літери, квіточки, будь що! Такі вправи дуже подобаються дітям.

  • Це лише частина вправ, яку пропонує кінезіологія. Як бачите, нічого складного, навпаки, все дуже просто і навіть весело. І головне, допомагає активізувати процес навчання!

 9 типів батьків, які можуть зіпсувати настрій вчителю      

Доля вчителя непроста: треба не лише піклуватися про учнів, а ще й контактувати з їхніми батьками. А це не завжди легко! Тим більше, що батьки бувають дуже різні. Вони можуть дратувати, псувати нерви та навіть викликати бажання піти зі школи. Але ж ви – мудрий педагог, який може впоратися будь з чим, чи не так? Треба лише правильно класифікувати небезпеку! Якими ж вони бувають, ці неординарні люди, які є батьками ваших учнів?

Батьки особливих дітей

Їхня дитина особлива і крапка. А ще вона геніальна, розумна і просто чудова. Як можна не бути від неї у захваті? Тож і всю увагу вчитель має приділяти лише їй. А от правил, а тим більше вимог, просто не має бути. Що, у класі є інші діти? Але ж вони не особливі.

Батьки вундеркіндів

Діти таких батьків вчаться на відмінно, читають безліч книжок, відвідують одразу декілька гуртків і, здається, зовсім не відпочивають. Дитина має всім навколо довести, що вона найрозумніша та найуспішніша, а от права на помилку в неї немає. Кожна, навіть незначна, невдача, сприймається батьками як трагедія всесвітнього масштабу. В якій, до речі, будуть винні вчителі.

   

Активісти

Саме вони зазвичай стають на чолі батьківських комітетів та є ініціаторами змін у класі. Вони постійно фонтанують ідеями, пропонуючи то зробити позачерговий ремонт у кабінеті, то майже не щотижня домовляючись про екскурсії. З одного боку активісти це добре, але з іншого – їх забагато. Вони постійно надокучають батькам інших дітей та запросто можуть подзвонити вчителю рано вранці на вихідних, бо вигадали щось надзвичайно цікаве.

Невловимі батьки

Вони, звісно, в дитини є, але водночас їх ніде нема. Вони не приходять на батьківські збори та лише зрідка відповідають на телефонні дзвінки. Є у цій категорії ті, кому зовсім все одно – вони передали дитину школі і цілком цим задоволені, а є й ті, які просто не хочуть перенапружуватися. На жаль, у цьому випадку перевиховання неможливе.

Батьки-терористи

Вони не просять уваги до своєї дитини, вони її відверто вимагають, постійно приходячи до вчителя. На їх думку, педагог винний буквально у всьому: він погано ставиться до дитини, гримає на неї, занижує оцінки та ще бо зна що. Найчастіше причини вигадані, але це не заважає батькам вчинити грандіозний скандал. Навіщо? Бо хочеться більше уваги.

Найрозумніші батьки

Як вести уроки, що має бути в програмі, як вчитель має спілкуватися з класом – ці батьки знають все. І звісно, краще за вас. Вони прискіпливо спостерігають за кожним кроком вчителя та шукають у його діях негатив. А як відомо, хто шукає, той завжди знайде. Тож потім починаються спроби повчати педагога та змусити його робити так, як здається за краще батькам. Якщо вчитель не піддається, такі батьки охоче починають повчати вже адміністрацію школи.

Королі драми

У школі інколи трапляються інциденти, більшість з яких не вартує навіть уваги. Проте ці батьки так не вважають. Дитина спіткнулася чи її легенько штовхнули? А може вона отримала оцінку «добре» замість «відмінно»? Жах! Такі батьки будуть драматично заламувати руки, кричати, плакати – все що завгодно. При цьому ні на вчителя, ні на саму «постраждалу» дитину вони не звертають особливої уваги. В них спектакль!

Батьки-стукачі

Стався конфлікт чи банальне непорозуміння? Діти не можуть порозумітися, батьківський комітет працює неналежним чином, у когось з учнів зник олівець? Про це терміново мають знати всі найвищі інстанції! І навіть не директор чи керівник райвно, а одразу Міністр. А ще треба звернутися на телебачення та написати у соцмережі. Спочатку поговорити з дітьми, вчителем та іншими батьками? Ні, не чули.

Господарі життя

Такі батьки бачать у вчителях не наставника дитини, а свого робітника. Вони діють за принципом «я сплачую податки – мені всі винні». Зрозуміти, що перед ним не підлеглий, а рівний партнер, таким людям не вдається.

Вчителям, яким доводиться зіштовхуватися з такими батьками, можна лише поспівчувати та побажати терпіння та витримки. І наснаги.

   

                     

Прийом критичного мислення «Дискусійне кафе»

Вправа «Дискусійне кафе» відбувається у форматі дружніх посиденьок у кафе, коли старі знайомі обговорюють ту чи іншу ситуацію. Передбачається, що кожен досконало знає проблему від першої особи, та готовий захищати свою думку.

Для чого? Залучаючи до розмови дітей, які мають різні точки зору, вдається досягти чудового результату – більше знань про постать, ситуацію, конфлікт. Також у результаті відбувається усвідомлення першопричин, які вплинули на перебіг подій. Така робота може стати інструментом оцінювання або підготовки учнів до написання твору, контрольної роботи. Ефективною є вправа і під час підготовки до ЗНО.

Процес виконання:

1. Оберіть об’єкт та тему обговорення

Оберіть 5-10 історичних, політичних, культурних постатей чи персонажів художніх творів. Вони мають представляти різні погляди та умови життя у певному розрізі часу, який вивчається на уроці. Також замість людей можна обрати угрупування, гуртки, політичні сили. Для кожного об’єкту підготуйте коротку біографію, яка може включати такі основні дані, якщо мова йде про людину: стать, вік, сімейний стан, рід занять, рівень освіти та життєві події.

Потім оберіть проблему чи подію, яка зачепила усі обрані постаті. Саме це стане контекстом и темою обговорення. Наприклад, обрані персонажі можуть обговоритирізні теми, які вплинули на їх життя: за кого голосуватимуть на прийдешніх виборах, розкажуть, як війна змінить їх життя, мотивують ті чи інші свої вчинки.  Дискусійне питання назначає вчитель.

2. Підготовка до розмови

Роздайте «ролі» учням. Ви можете обрати їх самостійно або ж за бажанням. Роздайте підготовану біографію, довідкову інформацію для вивчення чи пригадування. Можете попросили обговорити варіанти з учнями, які не увійшли у компанію тих, у кого є ролі. Кожен «персонаж» сам обирає собі команду однодумців. Разом вони обговорюють та готують таблицю ідентичності (короткі відомості про персонажа, варіанти його поведінки та ставлення до тої чи іншої проблеми).

Ви зекономите час на уроці, якщо підготовка до «Зустрічі» відбудеться зарані. Наприклад, ви можете роздати ролі, оголосити проблемне питання, а діти організуються та підготуються до вправи, яка буде проведена наступного уроку.

3. Зустріч у кафе

Під час розмови у кафе учні презентують свого героя в дискусії. Початок – учні у довільній формі вітаються, один з учасників виголошує заяву чи проблемне питання. Наприклад: «Я чув, що трапилась певна ситуація. Що ти про це думаєш?». Ця розмова може тривати до 20 хвилин, дієві особи можуть не погоджуватись один з одним, тому нагадайте норми спілкування.

Варіанти та методи організації роботи:

1. Мозаїка. Розділіть клас на три групи. Якщо у вас 30 учнів, то отримаєте 3 групи по 10 дітей, де у 3 будуть ролі, а решта – стануть командою, або ж кожен говоритиме від свого імені. Таким чином ви організуєте та залучите до роботи увесь клас. Попросіть дотримуватися правил поведінки. Якщо якась група закінчила дискутувати, вона може послухати сусідів.

2. Круглий акваріум. Оформіть коло стільців посередині класної кімнати, кількість стільців має дорівнювати кількості ролей. Дискутують ті, хто сидять на стільцях – решта спостерігає за колом. В один з моментів ви можете зупинити дискусію, та замінити учасників на тих, хто поза колом.

4. Письмові роздуми

Як варіант додаткової роботи – по завершенню дискусій попросіть учнів написати роздуми над отриманим досвідом. Це може бути домашнім завданням. Орієнтовні питання:

  • Почуті твердження опонентів могли змінити точку зору твого героя?
  • Як ти почувався під час розмови? Коли тобі було комфортно, на якому етапі? Під час захисту своєї думки чи переконування інших?
  • Що ти дізнався про себе, поведінку людей під час проведення дискусії?

5. Проведіть опитування

У якості підсумків проведіть усне опитування про урок. Почніть з простого: «Що нового ви дізналися з цієї роботи?». Це займе всього декілька хвилин.

Варіанти виконання роботи

Додайте дослідницької роботи. Замість підготовки короткої біографії, можете дати завдання провести дослідження самостійно. Корисним буде дати дітям список орієнтовних питань та ваші очікування від їх роботи. Це може бути групова або самостійна робота.

Літературне кафе. Замість обговорення історичних персонажів, можете взяти літературних героїв вивченого твору. Центр розмови – подія, описана у книзі, яка зачепила декількох дійових осіб.


Важливо також правильно планувати час. Ми розуміємо, що за 45 хвилин складно встигнути все. Вправа чудово себе покаже на заходах, які проводяться між класами у паралелі. Якщо плануєте зробити все на уроці, організуйте робочий процес таким чином: підготовчий етап проводиться вдома за попереднім завданням та відповідно до розподілених ролей, у класі проводиться безпосередньо дискусія та виголошуються висновки. У якості домашнього завдання, якщо таке передбачено, зробіть письмові роздуми.

Рекомедуємо звертатися до цієї вправи, коли обговорюєте найбільш проблемні питання. Наприклад, на уроці історії доцільно використати методику під час вивчення теми «Переяславська рада». Можна створити інтегрований урок історія + українська література під час вивчення, скажімо, передумов та впливу Валуєвського циркуляру, у такому разі персонажами будуть реальні історичні постаті та мистецькі діячі. Цікавою буде вправа для вивчення суперечливих моментів біографії письменника. Простір тем необмежений!

Причини, з яких учні відмовляються робити домашні завдання, поради з мотивації

Згадайте себе у шкільному віці: чи завжди вам хотілося та подобалося виконувати домашні завдання? Варто зізнатися, що дуже часто навіть ті діти, які вчаться на відмінно, сприймають домашнє завдання як обтяжливу необхідність. І дехто взагалі категорично відмовляється їх робити.

Проте це не означає, що ви як вчитель не можете нічого зробити. Впоратися з ситуацією цілком можливо, особливо якщо підключити батьків. І для початку треба розібратися, чому саме учень вперто відмовляться сідати за уроки.

Він боїться невдачі

Деякі діти просто панічно бояться невдачі у будь-якій справі. А школа взагалі викликає священний трепет. Таких учнів дуже легко виявити. Як правило, вони сідають якомога далі від вчителя, ніби намагаючись сховатися за спинами однокласників, поводять себе аж занадто тихо і ніколи не відповідають на уроці просто за власним бажанням. Батьки таких учнів можуть розказати вам, що діти ніби і сидять над підручниками, але результату немає і завдання не виконане.

Що робити? У такому випадку варто поговорити з учнем та пояснити, що нічого страшного у завданнях немає і жахливих наслідків від помилок ні в якому разі не буде.

Він не розуміє предмету

Яким би чудовим вчителем ви не були, все одно знайдуться учні, які ніяк не зможуть зрозуміти, що ви намагаєтесь до них донести. Можливо, під час вивчення нової теми школяр на щось відволікся і пропустив важливі для розуміння та виконання домашнього завдання моменти. Звісно, що він буде всіляко ухилятися від необхідності сідати за уроки. А може, перед вами талановитий гуманітарій, якому просто нудно вирішувати задачі з фізики?

Що робити? Найгірше, що можна зробити у цьому випадку, це насварити дитину. Правильніше буде звернути на цього учня більше уваги під час уроку, дати окремі завдання та, можливо, спростити пояснення. Також можна підійти до пояснення звичайних тем нестандартно і повністю змінити уяву про предмет. Наприклад, дітям може бути легше осягнути математику через музику

Йому не вистачає уваги

Інколи учні відмовляються виконувати домашні завдання лише з однією метою – привернути до себе увагу, викликавши хвилювання вчителя і батьків. Таким чином діти домагаються хоча б якогось вияву почуттів з боку дорослих.

Що робити? Вчителю у такому випадку варто приділити учневі трохи більше уваги, хвалити його за успіхи та не надто сильно сварити за невдачі. Те саме порекомендуйте зробити і батькам, до того ж їм варто частіше нагадувати дитині про свою любов та цікавитися її шкільними справами. І от тоді подібні демонстрації, ймовірніше за все, припиняться.

Він не встигає

Деякі завдання справді дуже складні та об’ємні. Коли учень постійно не встигає виконати все, це не додає йому мотивації. Дійсно, навіщо починати, якщо все одно не вдасться зробити?

Що робити? Тут варто передивитися свій стиль викладання та при можливості зменшити розмір домашнього завдання. Не забувайте, вчителів та навчальних дисциплін багато, роботи у дітей багато, то ж перевантажувати їх не варто.

Йому нецікаво

Не всі учні можуть ефективно виконувати однотипні завдання. Ні, спочатку вони будуть старатися, але потім бажання працювати зникне. Погодьтеся, коли в нас немає цікавості, то і працювати не дуже хочеться.

Що робити? Вихід тут один – користуватися сучасними цікавими методами та прийомами, давати незвичні завдання, що потребують, наприклад, дослідницької діяльності. 

Він не вміє працювати самостійно

А от для цього потрібна самодисципліна. Втім, її формуванню можуть зашкодити батьки, які надто опікувалися дитиною та спочатку не давали можливості робити щось без їхньої допомоги.

Що робити? Розкажіть учню, що насправді все не так складно. Навчіть його складати план майбутньої роботи, розбиратися у сенсі та меті кожного завдання, шукати найбільш раціональний спосіб його виконання та діяти у відповідності з планом. Може головною причиною такої поведінки є прокрастинація, з якою можна и треба боротися. 

Йому дійсно ліньки

Дійсно, є такі діти, які не навчаються лише через те, що їм лінь. Але тут важливо запитати в батьків, чи справді дитина не хоче нічого робити. Чим вона займається замість уроків? Можливо, із задоволенням читає книжки, малює, відвідує тематичні курси чи гуртки, тощо. Тобто дитина робить те, що їй справді хочеться, а менш цікаві справи відкладає.

У гіршому випадку дитина може страждати на інтернет-залежність. Загалом, у мережі їх може чекати багато небезпек. Тоді треба рятувати її, залучивши батьків. Головне, не відкладати вирішення питання.

Що робити? Тоді варто запропонувати батькам допомогти дітям та перетворити домашні завдання на захопливу гру. І пояснити, що як би там не було, а виконувати те, що задав вчитель, це – обов’язок.


Якщо учень регулярно не виконує домашні завдання, то покарання – найгірше, що ви можете зробити в цій ситуації. Не треба влаштовувати скандалів, краще поговоріть з батьками дитини та спробуйте спільними зусиллями налагодити процес.

Те, що учень з аутизмом хотів, аби ви знали про нього     

Часто у вчителів, які працюють в інклюзивних класах, виникає питання – як достукатись до учнів з аутизмом? Аутизм – досить поширений діагноз у світі. Що стосується статистики в Україні, то змогли знайти приблизні дані озвучені аж у 2015 році: «Згідно досліджень Інституту вивчення аутизму, у 2007 році співвідношення було: 1 випадок на 150 дітей, у 2013 – вже 1 випадок на 55. В Україні діагностованих хворих дітей зростає на 30% щороку».

У межах переходу до системи інклюзивної освіти, ймовірно, що у практиці багатьох вчителів в Україні буде хоча б один учень з аутизмом. Такі діти інакше сприймають світ, їм важко дається соціалізація, суспільство часто не готове прийняти їх. Але важливо допомогти такій дитині, а не відвернутися. Раніше ми намагались пролити світло на тему дислексії. Тепер ми підготували 7 тверджень про аутизм. Ваші учні хотіли б, щоб ви знали про них. Вони допоможуть вам по-іншому подивитися на учнів з аутизмом.

1. Всі ми унікальні

На перший погляд це очевидно. Аутисти так само різняться між собою, як і люди без аутизму. Не всі діти з аутизмом схожі на героя Дастіна Хофмана з фільму «Людина дощу». Будьте готовими вивчати унікальність особистостей кожного з учнів, не залежно від того, є в нього аутизм, чи ні. Ви будете здивованими, коли пізнаєте їх ближче. Більш того, ви дізнаєтесь щось нове про себе.

2. Візуалізація допомагає мені краще розуміти матеріал

У більшості дітей з аутизмом є одна спільна проблема – ускладнене сприйняття тексту. Навіть якщо учень може читати, корисно включати до уроків візуальні ефекти, презентації, демонстративні картки. Загалом, для всіх учнів без винятку буде корисною така тактика.

3. Я не дивлюся на вас, але це не значить, що не чую

Як правило, люди з аутизмом прекрасні слухачі. Вони можуть бути надзвичайно проникливі та сприйнятливі до слова. Але вчителю може здатися, що школяр «відсутній» на уроці, десь у своїх думках. Розмовляючи з ним один на один, ви можете відчути певне розчарування через відсутність зорового контакту. Будь ласка, опирайтесь бажанню попросити подивитись на вас.

4. Зрозумійте мене та підтримайте

Ваш учень не може сидіти спокійно? Попросіть організувати для нього особливе місце для роботи – гойдалку, стіл для роботи стоячи, подушку для сидіння. Його руки постійно рухаються та не знаходять собі місця? Щотижня пропонуйте іграшку для рук (кубик Рубика, спінер, головоломки тощо), це допоможе дитині зосередитись. Аби не відволікати інших учнів, запропонуйте іграшку, яка не має купу рухомих деталей чи шумить.

5. Я хочу, аби в мене були друзі

Перші діагности аутизму дотримувались ідеї, що аутичні люди одержимі собою. Діти з аутизмом, так само як і інші, хочуть, аби їх приймали, оцінювали та сприймали. Звісно, дружні стосунки у цьому контексті можуть мати особливий характер. Бо їх соціальна витримка може бути нижче, ніж у решти класу. У цьому плані інтернет, соціальні медіа дозволяють швидше потоваришувати з кимось, ніж безпосередній контакт на перерві.

6. Спитайте, як я хочу, аби мене називали

На жаль, сучасні вчителі не звикли говорити про дітей з аутизмом (та загалом про учнів з обмеженими можливостями). Одна з проблем – як називати учня з огляду на його діагноз. Суперечки точаться і досі. Аутизм – це не лайка, не образливе слово, і діагноз «аутизм» не робить людину менш гідною.

7. Допоможіть мені знайти безпечне місце

Люди з аутизмом та порушенням сенсорної обробки можуть сприймати буденні для вас речі як щось жахливе. Але, на жаль, вони не завжди можуть описати свій тривожний стан та захиститися від нього. Школа може стати жахливим місцем для особливого учня. Допоможіть йому відчути себе в безпеці. Хваліть, коли робить успіхи. Те, що для більшості буденність, для дитини з аутизмом – величезний успіх. Станьте її голосом, коли немає слів. Поговоріть з батьками, психологами, знайдіть спосіб з’ясувати, що тривожить та що дарує відчуття спокою дитині. І зробіть все, аби учневі були доступні ці допоміжні захисні речі.


Так, діти з аутизмом мають проблеми з соціалізацією. Вони можуть не говорити з вами, не дивитись, нетипово реагувати на звичайні речі, але є одна річ, яка діє безвідмовно. Це мова любові. І цією мовою мають спілкуватися з дитиною батьки, вчителі, однолітки суспільство.

Існує безліч прикладів, коли аутистів вважали взагалі нездатними навчатись, натомість правильний підхід дозволив виявити небуденні таланти – математичний хист, спроможність вивчати мови, музика, відтворення візуальних образів. І коли ви дізнаєтесь, що у вашому класі буде навчатися учень з аутизмом, не поспішайте хапатися за голову та шукати способів уникнути цього. У ваших силах зробити складне шкільне життя простішим саме для цієї дитини.

                                

Метод Lapbook: яскраво, творчо, пізнавально

Пам'ятаєте, як у дитинстві вели щоденник для друзів? Мабуть, такий зошит був у кожного – яскравий, з безліччю різнокольорових наліпок, написи різнобарвними шрифтами… За його оформленням можна було проводити години, і заповнювався він з особливою старанністю.

В цьому різнобарвному зошиті були питання та завдання для друзів, які треба було виконати, серед них залишити подарунок та зробити сюрприз. Для цього формувалися спеціальні паперові конвертики з відповідними підписами. В них могли бути наліпки, іграшки Kinder, загини з написами – усілякі різноманітні забавки. Погодьтесь, це було надзвичайно захопливо!

Якщо для багатьох з нас це було лише забавкою, то в американських школах такі зошити широко використовують у освітньому процесі. Навчальний прийом навіть має спеціальну назву – Lapbook.

Лепбук (з анг. lap – коліно, book – книга) – це саморобна інтерактивна папка чи зошит, в які збираються і яскраво оформлюються різноманітні пізнавальні матеріали з певної теми вивчення. Лепбук обов'язково має різні за розміром кишеньки, вставки, рухливі деталі, віконця, міні-книжечки тощо з цікавою інформацію щодо предмету вивчення.

Лепбуки можуть створюватись сумісно з педагогом, індивідуально чи групою учнів. В останньому випадку вчитель має чітко розподілити завдання між школярами.

Головна перевага лепбука в тому, що він створюється власноруч і оформлюється за власним смаком. Це дозволяє структурувати інформацію, активно долучатися до навчального процесу і проявляти творчі здібності школярів. Завдяки цьому процес пізнання стає дійсно захопливим!

                                                                         https://youtu.be/dqZB9w2sYlI

Навіщо потрібен Lapbook

Використання лепбуків у навчальному процесі особливо актуальне в умовах впровадження Нової української школи. Такий метод дозволяє здійснювати навчання у ігровій формі і має наступні переваги:

  1. Учень має можливість по своєму бажанню організувати інформацію з теми, що вивчається і краще зрозуміти і запам'ятати матеріал. Це особливо допомагає у навчанні дітям-візуалам.
  2. При необхідності можна повторити вивчене у будь-який зручний час. Просто відкрити лепбук і переглянути зроблену своїми ж руками книжку.
  3. Такий спосіб навчання дозволяє напрацьовувати навичку самостійного збору, відокремлення та систематизації інформації. Таке вміння особливо важливе для людей сучасного інформаційного суспільства.
  4. Якщо лепбук виконується сумісно у групі, такий метод навчання сприяє розвитку комунікаційних навичок, командної взаємодії тощо.                                        https://youtu.be/pmdPYqe69yI

Як зробити Lapbook власноруч

Для цього знадобляться такі матеріали:

  • аркуші картону (для заготовки основи);
  • папір (білий, кольоровий, для квілінгу, розмальовки тощо);
  • олівці, кольорові ручки, маркери для підписів та розфарбовування;
  • ножниці (звичайні та фігурні);
  • клей ПВА, скотч, степлер;
  • декоративні елементи (наліпки, світлини, малюнки, пувиці тощо).
  •                                                             https://youtu.be/sE0AG5QUdgY

Етапи створення саморобки:

  1. Вибір теми. Тематика лепбуку може бути як загальною, так і вузькою: присвячена певним визначним подіям, літературному твору, темі тижня тощо. На уроках географії можна зробити лепбук на тему «Епоха Великих географічних відкриттів» або присвятити окремому мандрівникові, наприклад, Марко Поло тощо.
  2. Складання плану. Перед тим, як переходити до створення проекту, треба попередньо спланувати що саме має бути у лепбуці. Адже це не просто книжка з малюнками. Її зміст повинен творчо розкривати тему.
  3. Створення макету. Аби зміст майбутнього лепбуку був читко розкладений по полицях, в якому порядку і де саме будуть розміщені складові проекту.
  4. Підготовка складових. Чим більше складових саморобки, тим вона цікавіша. Так, для матеріалів можна заготовити спеціальні фігурні  конвертики, 3D-листівки,  пазли, кишеньки-книжечки чи гармошки, висувні чи обертаючі деталі, дверцята чи віконечка, блокнотики з чистими аркушами для приміток тощо.
  5. Поєднання основи та складових. Створити ідею – половина діла, адже кінцевий результат залежить не тільки від якості підібраного матеріалу, а й від охайності оформлення. Тому при створенні лепбуку треба докласти зусиль, щоб намалювати та приклеїти всі складові акуратно.

Як показує практика зарубіжних шкіл, лепбукінг – ефективний освітній метод, який дозволяє розвивати різносторонню творчу особистість. Адже не дарма його широко використовують в навчальних закладах Італії, Франції, США, Великої Британії тощо.

   

                                                                                      

9 практичних порад, як навчити дітей критично мислити

                                                     https://www.facebook.com/naurok.com.ua/                                            

Критичне мислення потрібне для того, аби змусити школярів мислити глибше, відповідати на питання, використовуючи логічні ланцюжки. Часто це може стати суттєвою проблемою для учня.  Методи, які допоможуть навчити школярів критично мислити, вирішувати проблеми, виходячи за межі очевидної відповіді.

1. Сповільніть темп

Часто простіше викликати відповідати того, хто першим підніме руку. Так і урок не втрачає темпу, і можна встигнути розказати більше. Але якщо ви почекаєте всього 5-10 секунд після питання, то, ймовірно, помітите, що кількість учнів, готових відповідати, суттєво збільшиться. Додатково це спосіб розказати, що перша думка, яка виникає в голові після питання, не завжди хороша, і що може потрібно ще подумати, аби зібратися. Аби уникнути недоречної паузи, можете сказати таке: «У вас є 10 секунд, щоб подумати, перш ніж відповідати». Або: «Я хочу побачити 10 бажаючих відповідати, перш ніж когось викличу».

2. Придумайте питання дня (уроку)

В залежності, скільки сьогодні годин у вас з певним класом, оберіть питання дня чи уроку. Якщо це початкова школа, на першому уроці обговоріть щось, позначте проблему, та попросіть подумати над нею, щоб на останньому уроці повернутись до обговорення. Зі старшими можна скоротити час до одного уроку. Наприклад, на початку уроку напишіть на дошці чи роздрукуйте ключове питання. Дайте можливість написати на нього відповідь (5 хвилин), проведіть урок за темою дотичною до питання. Наприкінці повторіть питання – чи змінилась думка учнів? Поговоріть з ними про це.

3. Створіть коробку відповідей

Цей пункт дещо схожий з попереднім, але має на меті інший результат. Напишіть на дошці певне питання (типу: «Які способи для вирішення N проблеми ви бачите?»). Роздайте учням листочки та попросіть написати відповіді. На виконання завдання виділіть дві хвилини. По завершенню пройдіть по класу та попросіть учнів скласти листочки з відповідями у коробку. Перемішайте та діставайте листочки по черзі, читаючи відповіді. Обговоріть результат, проаналізуйте позиції.

Також це гарний варіант перевірки домашнього завдання. Задайте питання за темою попереднього  уроку, дочекайтесь відповіді. Створіть систему бонусів усім, хто надав агрументовані та правильні відповіді.

4. Попросіть зайняти позицію якоїсь зі сторін

Прочитайте завдання, у якому було б дві протилежні думки: «Згодні ви з автором чи ні? Обґрунтуйте». Якщо є можливість, дозвольте дітям піднятися зі своїх місць та стати поряд з однодумцем. Фактично, клас буде розділено на дві частини. Спитайте, чому кожен з них зайняв саме таку сторону. Якщо хтось захоче змінити свою точку зору в процесі обговорення, він зможе перейти на іншу сторону.

5. Спитайте «Чому?». П’ять разів

Коли ви стикаєтесь з проблемою в класі, можете допомогти вирішити її. Використовуйте принцип 5 запитань. Ідея у тому, щоб дійти до суті проблеми, яка виникла. Наприклад:

  • Чому клас так погано написав диктант?
  • Він був складний.
  • Чому він був складний?
  • Бо там багато розділових знаків.
  • Чому ви не знали, які розділові знаки потрібно ставити?
  • Бо не вивчили правило.
  • Чому не вивчили правило?
  • Бо готувались до математики.
  • Чому ви вважаєте, що до якогось предмету потрібно менше готуватись, а до якогось більше?

Коли буде задано останнє питання, буде надана остаточна відповідь, зроблені висновки. Такий підхід можна використати і для вирішення шкільних конфліктів.

6. Використайте метод мозкового штурму

Створіть проблемну ситуацію, попросіть учнів долучитися до її подолання разом. По-перше, виокреміть проблему та сформулюйте її у вигляді питання («Чому не вдалося добути електричний струм з картоплі?»). По-друге, проведіть мозковий штурм ідей для вирішення проблеми. Оберіть кращий варіант та разом складіть план по його втіленню.

7. Використайте метод «Автостоп»

На будь-якому предметі можна практикувати метод розвитку творчого мислення. Змоделюйте ситуацію, словами чи візуально. Викладіть це на папері, наче стопкадр на екрані. Закріпіть папір на дошці. Допишіть на дошці декілька фраз, які б різнобічно висвітлювали ситуацію. Попросіть пояснити, як кожна з фраз пов’язана із зображенням на папері. Хваліть, якщо учні починають взаємодіяти між собою.

8. Думками на виворіт

Чудовий спосіб зосередитися на позитивному у складних ситуаціях – стратегія «Шиворіт-навиворіт». Якщо учень забув принести домашнє завдання, запитайте: «Що може з цього вийти? Що трапиться?». Попросіть дати декілька небуденних відповідей з натяком на позитивне мислення, наприклад: «Я подолаю звичайну вечірню рутину, зібравши портфель увечері, а не за 5 хвилин до виходу в школу».

9. Проведіть сеанс питань та відповідей

Один зі способів зрозуміти, що учні добре сприймають навички критичного мислення – це провести сеанс питань та відповідей. Задавайте різнобічні питання один на один та групам, зверніть увагу чого уникають та чому віддають перевагу учні. Фіксуйте це у себе, аби зрозуміти, чи досягаєте ви прогресу у бажанні навчити дитину критично мислити, а не відповідати, не думаючи з бажанням «аби все це швидше закінчилось».

                 

  

На допомогу  голові профспілки

                         https://drive.google.com/file/d/1STybOmqdOznvzvUZkpg4i3m9pyCs8hcu/view?usp=sharing

                                                   Методичні рекомендації щодо викладання  навчальних предметів в 2017-2018 н.р.

  https://drive.google.com/file/d/17UG4vNPnE2Kb7I7PY7HxaWbQHQuHqMKe/view?usp=sharing   

                Методичні рекомендації  щодо відвідування  уроків директором школи

 https://drive.google.com/file/d/11iu3yoxtibtoGYP2YsKjUPD9xCZe3Bs0/view?usp=sharing

Психологічні вимоги до уроку через призму оновленої освіти

Дослідження, проведені психологами Гарвардського університету, показали, що успіх на 85% залежить від особистісних якостей, правильного вибору лінії поведінки, ілише на 15% визначається наявними знаннями

Психологічні вимоги до уроку:

1. Організувати й здійснити сприймання, усвідомлення, запам’ятовування та осмислення навчальної інформації.

2. Розвивати довільну й післядовільну увагу учнів, зосереджувати її на найскладніших і найвідповідальніших моментах (поняттях, правилах, законах).

3. Застосовувати мнемонічні прийоми (механічні й смислові) запам’ятовування під час занять, тренування вмінь на уроці, а також виконання домашніх завдань.

4. Сприяти розумовому вихованню та самовихованню особистості під час навчання.

Для підвищення мотивації до навчання:

- забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати результат діяльності, коментуючи їх;

- використовувати всі можливості навчального матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мислення;

- організовувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета й навчання в цілому;

- самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

- бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви.

Для підвищення ефективності уроку:

1. Зробіть мету уроку метою учнів.

2. Формулюйте мету, орієнтуючись на потреби й інтереси учнів.

3. Серйозно ставтеся до організації уроку.

4. Орієнтуйте учнів на самооцінку діяльності.

5. Запитуйте в учня: «Ти задоволений результатом?», кажіть замість оцінки: «Ти добре впорався з роботою».

6. Якнайчастіше ставте учнів у ситуацію вибору.

7. Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного учня. Вибирайте такі завдання, під час виконання яких учні частіше досягають успіхів, ніж невдач.

8. Практикуйте роботу в групах, парах.

- Після вивчення складного матеріалу попросіть учнів перевірити себе в засвоєнні нового матеріалу, пояснюючи його одне одному.

- Пропонуйте дітям заздалегідь придумати питання для однокласників і ставити їх на уроці.

- Дозволяйте й підтримуйте роботу в парах за зразком «устигаючий і відстаючий учні».

9. Щоб запобігти порушенню дисципліни на уроці, створіть умови для підвищення якості знань учнів та їхньої самоповаги.

- Учіть позитивного ставлення до себе.
- Обговорюючи провину учня, говоріть тільки про те, що трапилося, не наклеюйте ярлика: «Ти, як завжди…»

10. Не підсилюйте напруження ситуації.

- Контролюйте свої негативні емоції.
- Не дозволяйте собі спалахів агресії, таких як лемент, приниження, сварка.
- Не обговорюйте ситуацію в стані збудження, дайте «охолонути» собі й учню.
- Проводьте час від часу загальні дискусії про порушення поведінки, щоб пояснити, що є прийнятним у певних ситуаціях, а що - ні.

11. Враховуйте вікові особливості учнів у розвитку їх особистості та пізнавальної сфери.

12. Не поважайте менше тих учнів, які мають низькі результати з вашого предмета. Може, їм просто не подобається та наука, яку ви викладаєте. Можливо, не мають часу на досягнення високих показників, бо беруть постійну участь у конкурсах і олімпіадах з інших предметів.

13. Якщо ви отримуєте задоволення від своїх уроків, стилю, - ви не дарма здійснюєте педагогічну діяльність.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

«Наша праця, - писав В.Сухомлинський, - проходить у світі дитинства – от про що не можна забувати ні на хвилину. Потрібно знати цей світ, але і цього замало, потрібно вжитися у світ дитинства. У кожному вчителеві має сяяти і ніколи не згасати маленька іскорка дитинства, вона допомагає знаходити оптимальне рішення в безлічі педагогічних завдань, що він їх вирішує».

Дисципліна – це умови, засоби і результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль.

Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителем і дітьми.

Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій даної школи.

Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре, якщо діти з перших днів перебування в школі засвоюють еталони поведінки: як входити і виходити з класу, як стояти біля дошки, звертатися до вчителя, вітатися тощо.

Часто за однакових умов в одному класі і в різних учителів дисципліна різна. Це свідчить про те, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистих якостей учителя.

При порушені дисципліни в конфліктних ситуаціях не слід поспішати звертатися на допомогу до адміністрації, батьків. Краще з’ясувати причину й встановити контакт із учнем самостійно.

Варто враховувати такі правила:

-Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;

-Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування. Урок має свої чіткі завдання, це не арена для з’ясування стосунків;

-Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;

-Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не припускайте перевтоми учнів;

-Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою та поведінки.

-Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали змогу відчути себе лідерами;

-Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;

-Будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу;

-Не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;

-Не припускайте появи «любимчиків», бо це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;

-Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Пам’ятаючи народну мудрість: «У ножа одне лезо, а в слова їх сотні», - не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими;

-Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель;

-Не забудьте привітати дитину з днем народження, надіслати похвальний лист батькам;

-Підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. Спілкуйтеся з дітьми на природі, вдома, у спільній трудовій діяльності.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною у класі. Їх найбільше цікавлять успіхи своєї дитини. Виявляйте коректність у взаєминах із батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Досвід показує, що більшість конфліктних ситуацій породжується непогодженням учня, а часто й самих батьків, з оцінюванням. Причина в тім, що самооцінка, як правило, вища за оцінку, поставлену вчителем. Потрібен коментар відповіді, письмової роботи, а вчитель, як правило, обмежується лише виставлянням оцінки. Має місце суб’єктивний підхід, коли на оцінювання впливає поведінка, старанність і навіть ставлення до вчителя.

Простежується переоцінювання значущості контролю. Для багатьох учителів і учнів оцінка стала не засобом, а методом навчання. На уроках більше запитують, ніж навчають, перекладаючи важкість засвоєння нового матеріалу на домашню роботу. Це призводить до перевантаження, погіршення здоров'я дітей, неповаги до школи та вчителя. У книжці «100 порад учителеві» В. Сухомлинський пише:

- Ретельно розучуйте матеріал на уроці, не витрачайте багато часу на опитування, не оцінюйте того, чого ще не встигли навчити;

- Більш надійна та оцінка, що враховує відповіді на кількох уроках. Нехай учень знає, що ви за ним спостерігаєте і радієте його успіхам;

- Не ставте погану оцінку, якщо учень не засвоїв матеріал. Пригніченість, зневіра не сприяють активізації мислення. Стимулює навчання тільки успіх, допоможіть учневі його досягти;

- Ширше використовуйте словесне оцінювання судження, а не оцінки. Не виставляйте в журнал і в щоденник випадкові оцінки заради їхнього нагромадження. Більш доцільним є тематичний облік знань. Якщо велика частина учнів не впоралася з письмовою роботою, не варто виставляти оцінки в журнал;

- Заохочуйте взаємодопомогу між учнями, шефство над молодшими, роботу в групах, взаємонавчання та взаємоконтроль;

- Застосовуйте різнорівневу педагогічну підтримку, диференційовані, довгострокові домашні завдання. Шукайте можливість заохотити учня і за малі успіхи, вселити почуття впевненості, можливості досягнення успіху;

- Враховуйте природні можливості, стан здоров'я й умови життя дитини, оцінюючи її навчання, виховання і розвиток, пам’ятаючи народну мудрість: «Кому більше дається, з того й більше вимагається»;

- Відчуття провини – не самообвинувачення, а докори сумління, прагнення до самовдосконалення, порядності;

- Перш ніж засудити, завжди варто подумати, чи можна вибачити;

- Усвідомлення своєї провини – найперша умова виправлення;

- Потрібно виховувати в дітях совість і ясність розуму;

- Свобода – це право робити все, що законно і не шкодить іншим людям;

- Брак простоти і скромності – це брак розуму;

                                                                         

   Поради   вчителям

Не навчайте дітей так, як навчали вас, вони народилися в інші часи...

Сучасні учні- не гірші й не кращі за тих школярів, яких ми недавно вчили…вони просто інші…

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком .Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

Рекомендації вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:
– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;
- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, врізних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:
– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:
– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;
- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:
- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;
– залучати їх до організації такої діяльності;
– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Рекомендації учасникам педагогічного процесу

щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

Правила роботи з агресивними дітьми:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

6. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики — це неприйнятні способи вираження гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Поради вчителям по роботі з дітьми агресивної поведінки

• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах — таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне прислухатися, у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні методи виходу агресивних імпульсів.

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість («Битися недобре!Не зважай!»). Щоправда, ніхто не вчить не чути образ на свою адресу. Наслідок — час від часу в такої витриманої дитини відбувається сильний вилив емоцій. І якщо вона вже вдарить кривдника у такому стані, то не дивно, що це може призвести до його травмування. Тому, як співають у пісні, «честь должна бьіть спасена мгновенно». Тоді буде набагато менше проблем.

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ. Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу на своїх руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням. Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не минає, то принаймні стає керованою.

• Добре допомагає агресивним дітям і психофізичне тренування. Навички виконання вправи «Левітація рук» дозволяють зменшити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою в кризових ситуаціях.

Правила покарання агресивних дітей та підлітків

• Покарання не повинно шкодити здоров'ю дитини — ні фізичному, ні психічному. Понад те, воно має бути корисним.Якщо є сумніви, покарати чи ні, не карайте, навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі.Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок».

• За один раз — одне. Навіть якщо провин багато, покарання може бути суворим, але тільки одне за все відразу» а не по одному за кожну провину. Салат із покарань — страва не для дитячої душі! Не можна карати за рахунок любові. Хай там ідо трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й заохоченні, на які вона заслуговує.

• Термін давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Покарання із запізненням навіюють дитині минуле, не дають стати іншою.

• Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

• Без приниження. Хай там що сталося, хай там якою є провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотний бік.

• Дитина має боятися не покарання, не гніву, а нашого засмучення. Слід розуміти, що, не будучи досконалою, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

Для підвищення мотивації учнів пропонується:

•забезпечити в учнів відчуття просування вперед, переживання успіху в діяльності, для чого необхідно правильно підбирати рівень складності завдань і заслужено оцінювати ре­зультат діяльності;

•використовувати всі можливості навчаль­ного матеріалу для того, щоб зацікавити учнів, ставити проблеми, активізувати самостійне мис­лення;

•організувати співробітництво учнів на уроці, взаємодопомогу, позитивне ставлення класу до предмета і навчання в цілому;

•самому правильно формувати стосунки з учнями, бути зацікавленим у їхніх успіхах, мати авторитет;

•бачити індивідуальність кожного учня, мотивувати кожного, спираючись на вже наявні в учня мотиви;

•деяких учнів доводиться змушувати вчи­тися, постійно заохочувати чи карати, залучати батьків для спільного контролю.

Умови формування навчальної мотивації учнів:

• створення умов для самопізнання;
• розвиток уміння вступати в діалог з навколишнім світом;
• удосконалювання способів здобування знань;
• створення активного пізнавального діяльного середовища;
• оволодіння контрольно-оцінними діями;
• застосування методів теоретичного й творчого мислення;
• формування культури розумової праці.

Як сприяти саморозвитку 
Пам’ятка для педагогів

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

СПІЛКУВАННЯ З ВАЖКИМИ БАТЬКАМИ. ЯК НЕ ДАТИ ЗАГНАТИ СЕБЕ В КУТ

Кожен учитель розуміє вираз «важкі батьки», тому що педагоги точно знають, що не тільки дітиможуть бути важкими. Іноді мами і тата скандалять, іноді телефонують у такий час, коли і близькілюди зателефонувати не наважаться. Є такі батьки, які вимагають, щоб ви ставилися до їхньої дитиніособливо уважно або ставили тільки високі бали. Як правильно поводитися вчителю, спілкуючисьз батьками, які часом поводяться так, що їхня поведінка заводить у глухий кут? Розгляньмо кількатаких ситуацій і знайдемо для них гарні й правильні рішення.

Розгніваний тато практично вривається в клас або вчительську. Він гнівно вигукує різкі фрази, звертаючись до вас, можливо, навіть ображає вас або школу. Ви не очікували такого нападу, не розумієте, у чому справа. Як з гідністю обернути подібну ситуацію на свою користь? Справа відбувається при дітях? Головне завдання — відвести розгніваного батька подалі від дитячих очей і вух. Але що робити, якщо такий батько вас абсолютно не чує? Розмовляти варто тільки короткими фразами, спокійним, але в той же час досить гучним і впевненим голосом.
- Пройдемо зі мною. Говорити ми будемо в іншому місці.
Або ось так:
- Вийдемо звідси. Зараз ми підемо в учительську і там спокійно поговоримо.

Агресивні люди поводяться напористо, але вони не очікують від вас спокійної впевненості у відповідь. А що робити, якщо тато продовжує кип’ятитися, і ви не можете вивести його «з поля бою»? Різко поверніться спиною і йдіть геть.

Як правило, приголомшений нападник мимоволі буде змушений піти за вами. І тут вже позиції змінюються. Він бачить вашу спину, але не обличчя. У вас є час прийти до тями, а його позиція нападника перетворюється на залежну. Але от ви пішли від дітей і тепер вам необхідно брати ситуацію у свої руки. Якщо ви маєте справу з агресивним співрозмовником, то вибирайте правильне місце для переговорів. Не заганяйте себе в кут своїми руками. Ззаду у вас завжди повинен бути шлях до відступу. Тобто, якщо батько буде продов жувати наступати на вас, ззаду не повинна виявитися стіна або глухий кут.

Не займайте таку позицію, у якій ви будете сидіти, а батько стояти, нависаючи над вами. Позиції повинні бути «на рівних». Тому краще розмовляти стоячи. Потік негативу не припиняється, але ви не чуєте ніяких конструктивних запитань чи ідей? Тоді скористайтеся гарним прийомом: скажіть, що вам потрібно піти ненадовго. Цей прийом допомагає збентежити співрозмовника. Той втрачає ґрунт під ногами, адже ви йдете, і йому якийсь час буде просто ні на кого нападати. Коли ви повернетеся, його запал уже достатньо спаде, і можна переходити до конструктивної розмови, вести яку вже будете ви.

За час вашої відсутності ви зможете продумати свої питання, які повинні бути чіткими і зрозумілими. Не варто говорити агресору, що з вами не можна розмовляти в такому тоні, що тут школа і т.ін. Краще сказати, що ви бачите, як він розгніваний і вам потрібно дізнатися причину. Але попросіть його припинити кричати і спокійно розповісти, у чому справа.

Маленький секрет: приходячи до школи, батько відчуває все те, що він переживав у дитинстві, коли був школярем. І якщо він раніше боявся вчителів, виступи біля дошки, повернення батьків зі зборів, то, змушений приходити до школи з приводу своєї дитини, він, уже дорослий, виливає свої старі образи на вчителів свого чада. Така дитяча позиція рідко буває конструктивною, тому не варто продовжувати бесіду занадто довго. І взагалі, якщо ви розумієте, що розмовляти з таким батьком вам занадто складно, ви спокійно можете покликати когось на допомогу — завуча, директора. Їхня присутність напевно заспокоїть розгніваного батька.

Батьки учнів телефонують вам у пізній час, незважаючи на вихідні та свята. Причому, розмови рідко бувають короткими. А вам ніяково сказати, що ви втомилися або вам потрібно робити сімейні справи.

Правила гри — ось що вам потрібно. І робити це варто на самому початку вашого знайомства з батьками. Ви берете новий клас. На першій зустрічі з батьками або на зборах закладаються основи ваших з ними стосунків. І саме тоді ви повинні розповісти їм про те, як буде вибудовуватися ваше спілкування: коли вони зможуть прийти до школи, щоб поставити вам питання про дитину, коли зможуть вам зателефонувати. Ось тут ви і повідомляєте, що телефонувати вам можна в будь-який

будній день до 19 години (час, звичайно ж, ви встановлюєте самі, але межі не повинні бути занадто тривалими). Не дозволяйте батькам класу телефонувати вам занадто пізно. Ви повинні дати зрозуміти батькам, що готові завжди їх вислухати, зрозуміти і допомогти. Але ви так само повинні з перших хвилин спілкування показати батькам, що у вас є недоторканний час і витримати ту дистанцію, яка надалі не дасть їм турбувати вас вечорами.

Якщо ж деякі батьки все ж телефонують вам занадто пізно, то скористайтеся можливістю ще раз встановити межі вашого спілкування. Запитайте, що мама чи тато хотіли запитати, але не відповідайте на питання зразу, а домовтеся, що зателефонуєте завтра в робочий час. Будьте ввічливі, але тверді у своєму намірі не продовжувати розмову занадто довго. Дайте зрозуміти, що зараз поспішаєте, зайняті якоюсь важливою справою або відпочиваєте.

Але якщо вам не вдається згорнути розмову відразу і вона затягується на годину або навіть більше? Вам ніяково перервати співрозмовника, але ви не бачите можливості її закінчити, оскільки співрозмовник весь час говорить. Простий, хоча, можливо, не надто коректний спосіб — імітувати «обрив зв’язку». Ви можете перетелефонувати і продовжити розмову, але так ви перехопите ініціативу. Ви зможете сказати, що із задоволенням поспілкуєтеся зі співрозмовником в інший час, але не сьогодні. Будьте наполегливі і не попадайтеся на вудку любителя поговорити. Якомога швидше згортайте розмову і кладіть слухавку.

Що робити, якщо батьки звинувачують вас у недостатній якості викладання, у тому, що ви занадто погано вчите їхню дитину? Низький рівень знань, погані оцінки... Прикро?

Такі слова чути особливо прикро. Адже ви працюєте, не покладаючи рук, намагаєтеся допомогти і навчити кожну дитину. Розгубленість, образа — ось почуття, які відчуває вчитель у цей момент. І хочеться спростовувати слова батьків, довести, що це не так. Але ж подібні нападки найчастіше бувають результатом завищених вимог до дитини, бажанням бачити свою дитину найрозумнішою і найкращою. І це не стільки каміння у ваш город, скільки невпевненість у своїх батьківських силах, відчуття, що здібності дитини недостатньо гарні. Не завжди те, що кажуть батьки, і є істинним сенсом їхніх претензій. Переверніть ситуацію.

Для початку вислухайте батьків. Дозвольте їм виговоритися, при цьому ставте навідні запитання:
- Чому ви так думаєте?
- Як ви вважаєте, що саме не розуміє ваша дитина?
- Чи хочете ви прийти на урок, щоб подивитися, як проходить навчання?
Ваша відкритість завжди розташує до вас співрозмовників і скаже їм про те, що ви не згодні з їхньою думкою.
Деякі вчителі вважають, що«кращий спосіб захисту — напад». Вони звинувачують батьків у тому, що ті не виконують з дитиною домашні завдання, проводять з нею занадто мало часу. Але така розмова не буде конструктивною. Вам краще обмежитися короткою розповіддю і парою ілюстрацій до неї. Батьки позбавлені можливості побачити навчальний процес. Дозвольте їм бути присутніми на уроці. Поясніть батькам те, що вони можуть не зрозуміти. Розкажіть об’єктивно про здібності дитини, не забудьте знайти щось позитивне, адже якщо ви будете говорити лише про погане, то ваша розмова закінчиться ще гірше, ніж почалася. Покажіть дитячі зошити і прокоментуйте їх. Розкажіть, як оцінюєте роботи, чому саме так, на що батькам слід звернути увагу. Підкресліть, що ви — не противники, а союзники, одна команда, мета якої — дати дитині гарну освіту, підготувати її до життя, не забути про душевні якості.

Найголовніша формула успіху — знання, як спілкуватися з людьми.
(Т. Рузвельт)
Найважче навчитися спільної мови. (А. Кумор)

Форми і стратегії завершення та вирішення конфліктів

  1. Помовчіть, зробивши паузу. Це допоможе вам обрати розумну тактику. Час допомагає забути те, що нас дратує.
  2. В конфліктних ситуаціях дуже часто хочеться постояти за себе і дати достойну відсіч. Тому ми так сильно переживаємо за те що говоримо чи робимо в подібних ситуаціях. Але якщо ви попали в таку ситуацію спробуйте скористатися порадою психолога Сильвії Бурстин «не відповідай одразу – краще почекати і подивитися що буде далі.
  3. Не грайте гру «Хто винен?» Конфлікт, як правило є результатом цілої серії подій. Це схоже на ефект доміно. В кінцевому результаті не можна винуватити тільки одну людину. Спочатку стається одне, потім друге, потім третє. В кінцевому результаті стається те що стається.
  4. Не піддавайтеся настрою іншої людини.
  5. Злість руйнує ваш розум. У стані злості неможливо конструктивно думати і шукати креативне рішення виходу із складної ситуації.
  6. Вчитель з медитації Норман Фішер стверджує: що б з нами не відбувалося, головною проблемою в конфліктних ситуаціях є наша злість. Вона створює хмару емоцій, яка заважає дати врівноважену і переконливу відповідь. Попрацюйте над собою: промедитуйте, зробіть гімнастику, прогуляйтеся на свіжому повітрі – дайте собі можливість відволіктися від проблеми. Робіть що завгодно, але перш ніж розбиратися з кимось, розберіться самі з собою.
  7. Не старайтеся зрозуміти дії іншої людини. Спитайте себе, якби інша людина спробувала зрозуміти про що ви зараз думаєте або чому ви робите зараз те що робите, наскільки близькими до правди були б його догадки? Ніхто крім вас не знає, що відбувається у вашій голові. Так навіщо старатися зрозуміти те про що думає твій співрозмовник? Скоріше всього ви будете неправі, а це значить, що ви надарма витратите час.
  8. Ваші думки це ще не факт. Наше тіло гостро переживає наші емоції – страх, напругу, тривогу чи стрес. Ми відчуваємо емоції на фізичному рівні і часто сприймаємо свої відчуття, як підтвердження того, що наші думки – це факт. « Невже я б почував себе так погано, якби не бук правий?» Тібетський вчитель Цокньі Рінпоче в ситуації, коли нас охоплює тривога, покаяння, страх чи злість, радить пам’ятати, що емоційний і фізичний стан, які ми переживаємо «реальні, але неправдиві»
  9. Як ви можете використати цю ситуацію для особистісного росту? Психолог Тара Бреч стверджує, що зациклюючись на злості , ображаючись на чиїсь слова чи дії, засуджуючи співрозмовника ми поповнюємо свій особистий запас страждань. Ситуація + наша реакція = страждання. Розбираючись зі своїми почуттями і запитуючи чому нас так сильно зачіпає та чи інша ситуація і що ці почуття говорять про нас самих – це чудовий час дізнатись про себе щось нове. Ситуація + роздуми + мисленєва присутність «тут і тепер» = внутрішній ріст.
  10. Ніколи не дозволяйте іншим збити себе з толку, навіть самому собі.
  11. Те що було, те минуло. Згадуючи про минуле ми часто стараємося зрозуміти , що можна було зробити інакше, щоб попередити конфлікт і його неприємні наслідки, але те що було вчора, воно залишається в минулому, а в минулому ми нічого змінити не можемо.
  12. Навчіться пробачати заради власного блага. Психолог Джек Корнфілд радить « Не вартує бути вірним своїм стражданням». Ми дуже вірні своїм переживанням і думкам про все погане, що з нами відбувалось. Так це було, так це жахливо, але невже це єдине, що формує вас як особистість? Ми пробачаємо інших заради того, щоб звільнитися від особистих страждань, перестати триматися за минуле і жити далі.
  13. Зробіть півтора хвилинну перерву. Щоб звільнити розум, потрібно розірвати хід своїх думок. Нейропсихіатр Ден Сігал стверджує, що «за 90 секунд емоція піднімається і спадає, як хвиля біля берега» Тому людині потрібно 90 секунд, щоб вийти з будь-якого стану. За 90 секунд спробуйте вдихнути і видихнути 15 разів – щоб не думати про людину або ситуацію, яка вас роздратувала. Це допоможе розірвати міцне коло – і разом з ним владу, яку мають над вами ваші негативні емоції
  14. Відповідайте кривднику добром.
  15. Пам’ятайте, що краще зосереджуватись не на грозі, а квітах, які з’являться завдяки їй.
Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.